Тернопільщина як край, що колись був на межі імперій, має багато збереженої оборонної архітектури. Від деяких фортець залишились лише груди каміння, втім деяким замкам неабияк пощастило. До других належить і Скалатський – його активно відновлюють і роблять екскурсійним об’єктом. У його оборонних вежах влаштовують експозиції, а в підземелля потрохи впускають туристів. А поруч із замком – відбудований костел, попередника якого спеціально підірвали до приїзду Хрущова.
Містечко Скалат на Тернопільщині відоме у писемних джерелах з середини XVI століття, 1600 року воно отримало магдебурзьке право, що дало поштовх для його розвитку. Для оборони міста і своїх маєтків 1630 року над річкою Гнилою галицький мечник Кшиштоф Віхровський збудував у Скалаті кам’яний замок. Історики припускають, що на цьому місці раніше була дерев’яна двоповерхова фортеця.
Місто біля трьох скель назвали Скалатом. Матеріал для будівництва замку брали в околицях. А спорудили його у болотистій місцевості, щоб ускладнити доступ ворогу. Це були непевні часи, часто нападали турки і татари, тож кам’яна фортеця мала міцні стіни товщиною два метри, оборонні чотириярусні вежі з бійницями, рови, вали і підземні ходи. Став у заплаві річки теж мав оборонну місію: при нападі шлюзи дамби наповнювали рови водою, а дерев’яний міст піднімали.
Наукова співробітниця національного заповідника «Замки Тернопілля», до якого входить Скалатський замок, Юлія Смоляк розповідає, що кожна вежа мала свою функцію: східна – оборонна з мурами до 2 м товщиною і бійницями для ручної стрільби і гармат. Західна – оглядова, мала вікна іншої форми, звідти спостерігали за околицями. Вежа біля костелу була житловою та харчовою. Там проживали власники. У ній знайшли п’єци для приготування їжі. Четверта вежа – господарська.
«Під кожною вежею було підземелля. Спершу вони були захисні, де люди ховалися при нападі і могли вийти за 15 км від Скалата у Гримайлові, Збаражі та під озером. Потім підземелля розподілили за функціями. Одне з них вело до криниці, інше, під наглядовою вежею, завдяки сталій температурі використовували для пивниці. Підземелля під вежею біля костелу вело до в’язниці, де тримали полонених. Під господарською вежею у підземеллі були льохи із запасами їжі», – розповідає Юлія Смоляк.
Старожили розповідають, що у дитинстві вони бавилися у підземеллях Скалатського замку і знаходили там козацькі мечі.
Скалатський замок зазнав нападу як козаків Хмельницького, так і турків, а згодом – і війська Речі Посполитої, яке хотіло відвоювати фортецю. Коли безпекова ситуація в країні трохи покращилась, замок пристосували більше для житлової функції. На території звели палац, надали йому комфорту, декорували в’їзну браму. Вже наприкінці XIX ст. шестиметрові вежі Скалатського замку відреставрували, архітектор Теодор Тальовський надав їм неоготичних рис. Під час двох світових воєн замок зазнав чергової руйнації, а палац – зовсім не пережив цих подій. «Совєти» зберігали у мурах хімію та боєприпаси. Після них з підземель сміття вивозили машинами.
Зараз Скалатський замок входить до національного заповідника «Замки Тернопілля» і його потрохи відновлюють. Вежі мають цілісний вигляд, покриті черепицею, у двох з них містяться експозиції. На території розчищені підземелля, впорядковане подвір’я. В одному з льохів відтворена давня кухня, в іншому – катівня з кімнатою тортур.
Поруч із замком стоїть зовсім новий неоготичний костел Святої Анни. Його 2002 року відбудували на місці знищеного для приїзду Хрущова костелу. Перша святиня постала тут одночасно із замком у 1630-х. На початку XVIII і XX століть храм перебудовували. Проєкт 1900 року напрацював архітектор Теодор Тальовський, автор львівського костелу Ольги і Єлизавети.
1946 року костел поруйнувала радянська артилерія, а 1959 – й поготів підірвали. У заповіднику розповідають, що так хотіли догодити генсеку під час його приїзду. Тоді зруйнували тернопільський, скалатський, гримайлівський храми, чортківський теж був замінований, але його не встигли підірвати. Хрущов тоді не приїхав до Скалата, але три храми вже були знищені. Теперішній настоятель скалатського костелу о. Михайло Муригін розповідає, що парафіяни встигли винести кілька скульптур з храму та чудотворну ікону Богородиці – вони зараз встановлені у вівтраній частині.
Відбудова костелу почалася у 1990-х роках. Зараз він має дуже вишуканий вигляд у тій самій неоготичній стилістиці.
Фото ZAXID.NET