Цього року, як і минулого Міністерство освіти і науки своїм наказом скасувало проведення ДПА (державної підсумкової атестації) для учнів 4-х і 9-х класів. Наразі зрозуміло, що буде скасовано й обов’язкове ДПА у формі ЗНО для 11-х класів. Освітній комітет у Верховній раді вже рекомендував на ухвалення відповідний законопроект. Я єдина серед членів комітету, хто не підтримав таке рішення.
На мою думку, в умовах, коли діти рік перебували у стані неякісного дистанційного навчання, ДПА не лише не можна скасовувати, його проведення є гострою необхідністю.
ДПА дало б нам зріз якості знань учнів після дистанційного навчання
ДПА – це той інструмент, який хоч частково допоміг би оцінити і зрозуміти, як відбувався освітній процес упродовж року.
Ми вже зараз маємо результати досліджень, зокрема, онлайн-опитування, проведеного Українським інститутом майбутнього, з якого видно, що 72% опитаних громадян вважають, що наявна дистанційна освіта знизила якість шкільної освіти. Хоч Міністр це й заперечує, але це факт, підтверджений соціологією.
Крім того, я багато спілкуюся з директорами, вчителями та батьками і вони підтверджують, що дистанційне навчання вже дало свої «плоди» – рівень знань дітей знизився. Нам потрібно розуміти, наскільки. Потрібно розуміти реальну ситуацію в школах. І тут ДПА не відкрило б нам великої таємниці, але дало би певний зріз якості освітнього процесу.
ДПА мотивує дітей краще вчитися
Скасовувати ДПА – не правильний крок стосовно тих дітей, які готувалися. Я отримую багато дзвінків і листів від батьків учнів, які обурені таким рішенням МОН. Їхні діти добре вчилися, готувалися. Тепер вони втрачають мотивацію до кращого навчання.
Не мають такої мотивації й ті, хто не дуже добре вчився. Адже ніхто ж цього не перевірятиме. Підлітки й так неохоче ходять до школи. Тепер вони взагалі не бачитимуть такої необхідності. Окрім того, ДПА формує у дітей важливу навичку складати тестові завдання, яка згодом їм знадобиться при складанні ЗНО.
Опускати планку в навчанні означає отримати неосвічену націю
Нам потрібно не ДПА скасовувати, а якісно перебудовувати дистанційне навчання в країні. Коли ми опускаємо планку і рівень навчання, замість того, щоб налагоджувати дистанційну освіту, ми скочуємо країну у глибоку освітню кризу. Я особисто зверталася до Міністра освіти і говорила, як це можна покращити. Як мінімум – підключатися в зумі на різні уроки, щоб розуміти, як ці уроки проходять. І це є спільною відповідальністю: починаючи від освітніх управлінців у територіальних громадах і закінчуючи Міністерством освіти.
Адже дійсно, багато залежить від того, як працюють шкільні управлінці, наскільки у них є бажання налагодити якісно процес. Багато залежить від вчителів, як вони проводять уроки. Багато від учнів, їхнього бажання і мотивації вчитися. Але багато залежить і від Держави.
Усі розуміють ризики коронавірусу, на яких наголошує Міносвіти. Але минулого року проведення ЗНО не загострило епідеміологічну ситуацію! Та й давайте будемо чесними, мало підлітків дотримуються карантину чи сидять на самоізоляції. Вони все ж ходили до школи, зустрічаються та комунікують між собою, ходять до магазинів. Замість того, щоб лякати можливістю заразитися під час ДПА, варто зосередитися на їхній безпеці протягом тих кількох годин проведення атестації. При добрій організації безпечного процесу і дотриманні санітарних вимог – ризики збільшення захворюваності після проведення ДПА є мінімальними. Тому це історія швидше не про коронавірус, а про нівелювання добрих освітніх інструментів.
Якщо дивитися поверхнево, влада просто приймає рішення «полегшити життя дітям». Але якщо подумати про перспективу? Дуже не хочеться одного дня усвідомити, що ми власними руками глибоко закопали бажання наших дітей краще вчитися і розвиватися.
Хороші знання ще нікому не зашкодили, а от відсутність цих знань – навпаки. Тому я переконана, нам потрібно не приховувати провали із дистанційним навчанням, а мотивувати учнів до кращого навчання і системно проводити зрізи цих знань. Щоб потім вчасно приймати необхідні комплексні рішення.