Різноманітні градації яскравості фарб та міксування технік – тут і аерозолі, і пензлі, й інше обладнання для розмальовування стін у стилі графіті. Графітчики працюють швидко, тому перші зразки стріт-арту готові вже за кілька годин. І хоч завод навпроти стадіону «Сільмаш», який розташований на вулиці Любінській, не є місцем особливого туристичного паломництва, але сірі та спеціально підготовлені білі стіни вже оздоблені малюнками. Це – результат львівського фестивалю графіті «Industrial Graffiti Jam».
Останні пару років вуличне мистецтво у Львові переживає період свого великого розвитку. Але локацій, де можна побачити справді художні витвори, а не вандалізм, досі не так багато. Покращення благоустрою Львова – такою є основна ціль проведення цього та інших подібних фестивалів, як засвідчує Тарас «Stencil Man», організатор події під назвою «Industrial Graffiti Jam».
Для роботи вуличним художникам віддали стіну заводу
«В Україні мистецтво стріт-арту є відносно розвинутим. Від Європи ми відстаємо років на вісім, а може й на більше. Графітчики достатньо талановиті хлопці, вони показують такі речі, які не показують художники. Ти починаєш малювати графіті в дитинстві, розумієш, що треба йти далі, малювати щось ще, ідеш вчитися на художника - або продовжуєш самотужки. В графіті головне – це стиль. А стиль виховується з досвідом. І воно з часом відточувалося і прийшло до якогось такого висновку. Свій стиль можу описати як wild style – дикий стиль. Він відрізняється своєрідними моментами, переходами, індивідуальністю підходу до свого малюнку», - розповідає Sabe 91, вуличний художник, який перетворив своє хобі на професію.
Як вид мистецтва графіті розпочалось з того, що автор під нікнеймом TAKI 183 залишав свої зашифровані координати на поїздах. Згодом це стало частиною масової культури. Сьогодні більшість стріт-артерів не називають своїх справжніх імен, послуговуючись псевдонімами. Незважаючи на анонімність, стиль кожного є індивідуальним і за ним художника можна ідентифікувати.
Створення нового графіті може займати кілька годин
Від самого початку стріт-арт базується на грі зі шрифтами та кольорами. Майстрів стріт-арту можна умовно поділити на дві категорії: на тих, хто працює з обов’язковим попереднім ескізом та на тих, хто імпровізує, використовуючи ту ідею, що прийшла в певний момент. Графіті є нереставрабельним мистецтвом: якщо вже замальовані стіни поновлюють, то творять зовсім інший сюжет. У графітчиків є свої правила: наприклад, не можна псувати пам’ятники та малювати на стінах житлових будинків.
«Своєю роботою хочу передати настрій релаксу. Це буде позитивна акула, яка усміхається. Фонові елементи підкреслюють тематику фестивалю, але акула – мій логотип. Займаюсь графіті більше 10 років. Це свого роду імпровізація в процесі, без попереднього ескізу. У кожного свій підхід, нема конкретних загальних правил - є художні принципи. Суть стріт-арту у свободі вибору, вільності думки і передачі її на стіну», - пояснює майстер графіті з псевдонімом Shark.
Хоча тематика фестивалю - індустріальна, графітчики не обмежені у формах та способах самовираження
Більшість графітчиків не мають художньої освіти. Зазвичай це індивідуальність, помножена на багаторічний досвід. Побачивши графіті в журналах або підкорившись моді (пік популярності графіті припадає на 1900-2000-і роки), новачки поступово стають майстрами. Як розповідає Sabe 91, він бачив графіті у журналі «Екстрім» за 2001 рік, і тому зайнявся цим мистецтвом ще в дитинстві.
На фестивалі працюють не тільки досвідчені художники, але й діти. Їх вчили основним прийомам роботи з аерозолем та нанесенням фарби на стіну. Але майстер-клас перервався сильним дощем. Саме через погану погоду фестиваль продовжили ще на день чи два (за планом він мав би проводитись 14-15 травня).
Художники охоче вчили дітей, як малювати на стінах так, щоб це ставало мистецтвом
Відвідувачі фестивалю могли спробувати свої сили у стріт-арті
Робота стріт-артерів, досвідчених і зовсім новачків, супроводжувалась музичними композиціями про графіті, здебільшого – у стилях хіп-хоп, R’n’B та, частково, техно. За словами організатора, є версія, що поява і розповсюдження графіті пов’язані саме з культурою хіп-хопу.
«Скільки би ми не намалювали підйомних кранів, завод від того краще не працюватиме. Я проти переможних штук. Як можна судити художників, у кого багатша ідея? Це не кубок, тут немає м’ячика і ніхто не забиває гол. Головне не перемога, а участь. Поспілкувалися, обмінялися досвідом, технікою» - каже стріт-артер, який працює в цьому жанрі вже вісімнадцятий рік (відомий під нікнеймом Onek one).
«Основна тема моєї роботи - це людина і індустрія, які поєднались воєдино. За останні десятиліття це стало аспектом, який показує, що людина зараз вже не може жити без такого середовища. Це людина, яка бачить світ через призму міського життя», - детальніше розказує про своє оформлення стіни Nastya, студентка-архітектор «Львівської Політехніки».
Частина майстрів спочатку готує ескіз. Інші працюють одразу, підхоплюючи спонтанну ідею
І хоч графіті інколи залишаються на стінах роками, а інколи їх замальовують на другий день після створення – цей вид мистецтва є актуальним для вулиць та допомагає індустріальному Львову бути яскравішим. Гострі кути та індустріальні елементи поєднуються із чіткими обрисами промислових споруд, які є добрим фоном для стріт-арту.
У Львові постійно зростає кількість мистецтва на вулицях
Поступово на стінах старого стадіону з’являється кольорова історія індустріального Львова, у різних осмислюваннях та прочитаннях. На місці сірого та безликого району вимальовується новий осередок мистецтва.