Передусім мені хочеться озирнутися назад і оцінити ті роки, які ми прожили разом з п. Андрієм Садовим в одному місті. Так-от: результатом буде моя вдячність. При ньому місто багато в чому преобразилося, набуло пристойнішого вигляду. Звичайно, не так швидко, як би цього хотілося, але в мене нема певності, що на його місці я діяв би мудріше та ефективніше.
Андрій Іванович чутливий до нових суспільних віянь. Він не раз звертався до УКУ з проханням укріпити кадрові ресурси міської ради, останнім часом я був захоплений тими працівниками, які на запрошення пана Андрія розробляють програму електронного врядування.
Так, мені відомо, що не всі львів’яни підтримують Андрія Івановича. Так, він, звичайно ж, міг у чомусь помилятись, йти на небажані компроміси. Що ж, це право людей критикувати свою владу, і я особисто доклав певних зусиль у минулому, щоб це право в людей ніхто не відбирав. Львів має й інших гідних кандидатів, і на виборах люди матимуть змогу вибрати найбільш для них відповідного.
Цікаво, що навіть ті, що критикують Андрія Івановича, ніколи не звинувачували його у фальсифікації голосів. Тому Львів має шанс провести ці вибори, не вдаючись до брудних технологій. Але це обов’язок не лише влади, а й кожного з нас – усіх громадян міста.
Я дуже хотів би не забути також особисті знаки уваги – скажімо, у час, коли мій дім померк у жалобі й моя мати лежала в домовині, ми з родиною були дуже зворушені, коли Андрій Іванович прийшов і помолився. Навіть якщо бачити в цьому якийсь розрахунок, я не думаю, що такі жести підтримки характерні для всіх мерів українських міст.