Нинішній читач, особливо читач інтернетний, значно гірше розуміє прочитане, ніж ми колись розуміли. Через це страждають найкращі автори – найдотепніші, найвишуканіші, справжні гурмани слова й аристократи думки. Мало приємності й для авторів зважених, поінформованих, схильних до аналітики тощо.
Якось при обговоренні цієї проблеми у вузькому дружньому колі зродилась ідея, що для нинішніх читачів треба ставити смайлики в тих місцях тексту, які варто б сприймати з іронією чи самоіронією. Тож я, із вдячною думкою про учасників тієї зустрічі, вирішив застосувати таку ідею на практиці. І почав ставити смайлики у першому ж тексті. Але досить швидко відмовився від такої затії, бо смайликів ставало все більше і текст роздувся мало не вдвоє. Редактор, мабуть, не буде щасливий від такої інновації, а про подвійний гонорар не варто навіть мріяти.
Тож я вирішив, що треба ще раз, більш серйозно зважити можливість застосування цієї ідеї на практиці. Перш за все треба взяти до уваги, що кретини є дуже різні. Візьму хоч би зі свого оточення.
Знайомий кретин середнього віку ніяк не може вженитися, бо переконаний, що треба одружуватися з дівчиною, яка йому подобається. І всі месиджі про те, що потрібно одружуватися з такою, якій подобається він, до нього не доходять, бо біля них досі ніхто не ставив смайлика.
Молода кретинка так захопилися модою показування оголеного тіла в районі між футболкою і джинсами, що не сприймає жодних натяків на те, що виставляти напоказ треба плаский живіт, а не звисаючий тельбух. І напряму ж не скажеш, бо образиться, хіба б написати щось зі смайликом.
А старий кретин вважає, що додані при новій владі до його жалюгідної пенсії кілька копійок зробили його багатшим, за що він повинен стати вдячним виборцем Януковича. І шо йому ті смайлики.
Та й взагалі, пересічний кретин вважатиме, що «смайлики» стосуються не його, а інших кретинів. Тому смайлики потрібно було б робити різних кольорів і форм для різних категорій кретинізму. Але це зайняло б надто вже багато часу і зусиль.
До того ж, я усвідомлюю, що є і такі кретини, яким вже ніякі смайлики не допоможуть. Тому, якщо й ставити смайлики, то тільки в розрахунку на тих кращих серед них, таку собі – кретинську еліту.
Так я і зроблю. А почну ставити смайлики в першу чергу з думкою про моїх улюблених кретинів, тобто тих, що під моїми статтями пишуть, ніби я паплюжу Галичину чи «плюю в обличчя» Галичанам. Однак, щоб не засмічувати статтю і не ускладнювати читання, я ставитиму смайлики тільки біля свого прізвища і титулів. Ну, наприклад:
Володимир Павлів,
ветеран національно-визвольних змагань українського народу в 1988-1991 рр. :)
заслужений діяч галицької богеми в 1991-1994 рр. :) :)
лауреат нечисленних сексуальних нагород у сфері журналістики в 1991-2000 рр. :) :):)