Дуже, я б сказав, своєрідною справою займатимуться найближчими днями три такі серйозні російські ґреміуми, як комітет Державної думи з інформаційної політики, а також комітети з питань оборони і з питань безпеки. Всі вони аналізуватимуть блог директора з гуманітарних проектів ВАТ «Роснано» Леоніда Гозмана, аби потім дати свої висновки щодо його висловлювань, адекватності автора займаній посаді та рекомендації стосовно його подальшої долі.
То що ж сказав пан Гозман? Він всього лише порівняв радянський СМЕРШ з гітлерівським SS. Аби уникнути різнотлумачень, процитуємо його допис із Живого журналу повністю. Тим більше, що він того вартий:
Подвигу солдатів СС присвячується ...
На федеральні телеканали виходить новий серіал про війну – «СС». Його герої – не кати з Освенціма, не садисти і не насильники. Про жахи, які творять виродки в такій же, як у них, формі, вони навіть не знають. Це прості хлопці, що потрапили у фронтові дивізії СС випадково, можливо, за кращу, ніж у інших фізичну підготовку або більш арійську зовнішність. У страшній м'ясорубці війни вони чесно б'ються з ворогом, проявляють дива хоробрості і самопожертви, рятуючи товаришів. Багато з них гинуть, але гинуть з честю. Цей серіал – гімн солдату.
Звичайно, я все це вигадав, вибачте. Не може у нас вийти такий фільм, та ще й з такою назвою. І в Німеччині не може – німці, котрі народилися через багато років після того жаху, досі соромляться мундира СС.
Але от у минулі святкові дні на наші екрани вийшов – дійсно, вийшов! – Серіал СМЕРШ, Смерть Шпигунам, хто не пам'ятає, як розшифровується абревіатура. У СМЕРШ не було гарної форми, але це, мабуть, єдина їхня відмінність від військ СС. Втім, є ще одна: бойових частин у СМЕРШ не було, СМЕРШ спеціалізувався лише на боротьбі зі шпигунами і внутрішніми ворогами – в атаку вони не ходили. Я не знаю, скількох вони розстріляли, скількох відправили на смерть в наші табори? Я не знаю, скільки серед цих розстріляних і заарештованих було зовсім ні в чому не винних? Багато. Не сумніваюся при цьому, що і в СМЕРШ були чесні солдати. Ось тільки сталося так, що служили вони в структурі не менше злочинній, ніж СС. І саме це слово – СМЕРШ – повинно стояти в одному ряду зі словами «СС», «НКВС» та «гестапо», викликати жах і огиду, а не виноситься в назву патріотичних бойовиків.
Це так історію відновлюють, та ще й, напевно, «на прохання ветеранів»? Запитайте у фронтовиків, котрі ще залишилися живими, як ставилися вони до «особистів»? Що думали про загородзагони? На тлі державного дзвону, на тлі всього, що відбувається останніми роками, героїзація СМЕРШ абсолютно логічна. Але від того не менш огидна.
Зрозуміло, що найбільше обурили ці слова представників компартії. Перший віце-спікер Держдуми комуніст Іван Мельников власне й ініціював комітетське розслідування. Цілком у стилі гонінь на дисидентів у 1970-х роках у Радянському Союзі.
«Це пов'язано з тим, що Гозман займає важливу державну посаду», – заявив Мельников. Хоча це не зовсім відповідає дійсності. «Роснано» – це відкрите акціонерне товариство, створене 2007 року для розвитку нанотехнологій. Колись «Роснано» було державною корпорацією, нині російська держава залишається одним з акціонерів, хоч і найбільшим. Але зрозуміло: якщо Кремль забажає, то Гозман за шість секунд позбудеться своєї посади.
Ще б пак, адже Леонід Гозман замахнувся на святе – на політику пам’яті, яку бульдозером проштовхує нинішнє російське керівництво. І прославляння радянських спецслужбовців у цій політиці займає стрижневе місце. Тому й не дивно, що за комуністом Мельниковим на автора блогу накинулися і ексцентричний лідер ЛДПР Жиріновський, і представники урядової «Єдиної Росії».
Незвичною ж у цьому контексті була журналістська реакція на слова Гозмана. Передовсім ідеться про колонку Уляни Скойбеди в електронній версії газети «Комсомольська правда»:
Часом шкодуєш, що з предків нинішніх лібералів нацисти не наробили абажурів. Менше б було проблем.
Ось так – ні більше, ні менше – вважає журналістка, жінка, інтелігентка (?). Щоправда, під тиском обурення у соцмережах (не все так безнадійно в інформаційному просторі сусідньої держави), цю гидку фразу замінили на толерантнішу:
Ліберали переглядають історію, щоб вибити у нашої країни ґрунт з-під ніг.
А газета навіть отримала попередження від Федеральної служби нагляду у сфері зв'язку,
інформаційних технологій і масових комунікацій. І в цьому контексті цікавою була реакція головного редактора «Комсомольської правди» Владіміра Сунгоркіна. З одного боку, він визнав попередження справедливим і пообіцяв ретельніше контролювати інформацію, яка публікується на сайті видання. І навіть пообіцяв винести догану Скойбеді «за неадекватну емоційність». З другого – Сунгоркін заступився за авторку колонки: «Адже авторка з благими намірами воювала з вельми брудною і антиісторичною публікацією Леоніда Гозмана».
Головред «Комсомолки» висловив здивування, чому досі не надано оцінки публікації Гозмана в його ЖЖ. На думку Сунгоркіна, ця публікація «не відповідає історичній правді і просто ображає пам'ять величезної кількості героїв Великої Вітчизняної війни, які воювали в підрозділах організації СМЕРШ» .
Що це зайвий раз засвідчує? Лише те, що хоч би якою «жовтою» вважалася російська газета, вона мусить чітко проводити інформаційну політику, вироблену Кремлем і спущену до ЗМІ через їхнє керівництво. У такому руслі й варто сприймати їхні публікації.