Смерть десятирічної Діани Сідельник у сімеїзькому санаторії «Юність» порушила багато питань, які вимагають відповідей. Шлях, який пройшла її остання путівка від початку до кінця, – це шлях порушень, на кожній ланці якої є свої відповідальні і своя неправда.
Вже десять днів ця подія – в центрі уваги ЗМІ. Група з двадцяти львівських дітей з супроводжуючою поїхала на відпочинок у Сімеїз, у протитуберкульозний санаторій «Юність». Там їх поселили в аварійний корпус, де 30 травня й сталася трагедія: діти вибігли на балкон, і він обвалився разом із ними. Одну дитину, Діану Сідельник, лікарям врятували не вдалося.
Тепер залишається шукати тих, хто до цієї трагедії спричинився. Таких може назбиратися чимало: порушення вдалося виявити буквально на кожному кроці. Починаючи від випуску путівок самим санаторієм «Юність», продовжуючи їх розповсюдженням і закінчуючи оформленням документів у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному центрі (ЛРФПЦ).
І, як того варто було б сподіватися, чи не кожне з цих порушень намагаються оточити товстим шаром брехні. Щоправда, переважно – шитої білими нитками.
Примарна путівка
Отже, одне з головних питань постало одразу: звідки батьки Діани Сідельник, а також батьки інших дітей з її групи, отримали ті фатальні путівки? Питання цілком резонне, оскільки, згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я, Львівська область отримує лише три путівки в санаторій «Юність» на місяць, загалом – 33 на рік (санаторій працює 11 місяців). А лише в цій конкретній групі, яка приїхала в санаторій, було 20 дітей з Львівщини.
Окрім того, вже одразу після трагедії з’явилися повідомлення, що на час трагедії санаторій був переповнений, і замість 120 дітей в ньому проживало 150. Власне через це, мовляв, дітей поселили в аварійний корпус, де 30 травня обвалився балкон. Відтак одразу з’явилася підозра, що путівки, м’яко кажучи, не дуже «чисті».
Передусім із цим питанням ми звернулися до Ірини Радиш, яка супроводжувала групу в Сімеїз (окрім того, вона – помічник депутата Львівської міської ради Ігоря Гладиша, колишнього голови міської організації Партії регіонів; втім, жодного зв’язку ПР з предметом розслідування тут виявити не вдалося). Вона пояснила, що троє дітей поїхали за путівками, які в ЛРФПЦ належним чином надав департамент охорони здоров’я Львівської ОДА. А решту сімнадцять путівок надала Рівненська обласна незалежна профспілка «Україна» – через свого представника Наталію Гусар.
Водночас супроводжуюча надала ZAXID.NET копію довіреності, яку Наталія Гусар отримала від головного лікаря санаторію «Юність» Василя Слюсаренка – як представниця інтересів санаторію. У довіреності вказано, що Наталія Гусар – «спеціаліст із путівок» (важливість цього моменту стане зрозумілою пізніше).
Отже, за розповіддю супроводжуючої Ірини Радиш, схема вимальовується доволі проста: Наталія Гусар отримала путівки в санаторії «Юність», а далі розповсюджувала їх через профспілку «Україна» і різноманітні оголошення.
Втім, голова згаданої профспілки Наталія Дячук категорично заперечила будь-яку свою причетність до цих путівок. «Ми не могли давати на Львів путівки. Це – повний абсурд», – запевнила вона. А в коментарі для іншого видання запевнила, що ніякої Наталії Гусар у профспілці немає.
Своєю чергою, сама представниця санаторію «Юність» Наталія Гусар у телефонній розмові з автором цих рядків також категорично заперечила усе – одним махом. «Я групі нічого не надавала. Ніяких коментарів не даю, тому що не маю ніякого стосунку до організації (поїздки – ред). Ніяких грошей я не брала», – повідомила «спеціаліст із путівок», після чого просто кинула слухавку.
Зривання білих ниток
Звісно, всі ці заперечення спростувати елементарно. Так, вже невдовзі після розмови з головою Рівненської обласної незалежної профспілки «Україна» ZAXID.NET отримав від Ірини Радиш торішній список львівських дітей, яких вона теж супроводжувала до санаторію «Юність» (серед них, до слова, був і син супроводжуючої).
Список цей наданий на бланку профспілки з підписом її голови Наталії Дячук.
Окрім того, невдовзі вдалося знайти і оголошення про оздоровлення дітей в санаторії «Юність» зразка 2011 року, де за додатковою інформацією пропонують звернутися до тієї ж незалежної профспілки «Україна». Окрім стаціонарного телефону, надаються також мобільні телефони Наталії Дячук і Наталії Гусар.
Ну і, врешті, вже під час розмови з головним лікарем Львівського регіонального фтизіопульмонологічного центру, який і скеровував дітей зі Львова у санаторій «Юність» (нагадаємо, що йдеться про спеціальний санаторій для профілактики захворювань органів дихання), вдалося побачити цьогорічний список львівської групи. Одразу кинулося в очі прізвище Діани Сідельник, а на бланку – та сама шапка Рівненської незалежної профспілки «Україна». На жаль, головний лікар не дозволив ані скопіювати, ні сфотографувати цей документ.
При цьому незайвим буде, мабуть, зауважити, що ні Інтернет, ані Федерація профспілок Рівненської області про цю профспілку не знають майже нічого, крім факту її існування. Яких професіоналів вона об’єднує, у чому полягає її діяльність – залишається одним великим невідомим. Скажімо, в обласній Федерації профспілок взагалі зазначили, що вважають цю організацію нелегітимною.
Що ж стосується «спеціаліста з путівок» і представниці санаторію «Юність» Наталії Гусар, то її причетність довести ще простіше. Достатньо було б уже того, що про неї, як про розповсюджувача путівок, в один голос говорять усі – Ірина Радиш, головний лікар ЛРФПЦ Любимир Рак, а також начальник управління освіти Львівської міськради Галина Слічна (до якої представниця також зверталася), низка інших посадовців.
Однак Ірина Радиш, задля підтвердження своїх слів, надала ZAXID.NET ще й копію квитанції про перерахунок коштів, які батьки заплатили за путівки, Наталії Гусар.
Отже, без сумніву, організаторами і розповсюджувачами тих 17 путівок однозначно є Рівненська обласна незалежна профспілка «Україна» і Наталія Гусар, яка, згідно з довіреністю, отримала ці путівки прямо в «Юності». Однак чи проблема це? Так, проблема. І то – велика. Зрозуміла, либонь, і самій голові профспілки «Україна», яка у відповідь на повторний, після отримання згаданих матеріалів, дзвінок заявила: «Все, що я хотіла сказати, я вже сказала. Мене, будь ласка, не турбувати. Все зрозуміло?». І кинула слухавку.
Схема для заробітку
Для консультації щодо того, як має і як не може виглядати надання й оформлення путівок, автор звернувся до народного депутата від ВО «Батьківщина», члена парламентського комітету з охорони здоров’я Василя Пазиняка. Той, своєю чергою, поспілкувався з цього приводу з заступником міністра охорони здоров’я Романом Богачовим, який очолює комісію, що розслідує сімеїзьку трагедію.
Врешті вдалося з’ясувати, що існує лише один цілком законний порядок надання подібних путівок. Їх видає санаторій, і тоді вони через Міністерство охорони здоров’я мають поштою надходити до департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА. Надалі департамент скеровує їх до профільного медичного закладу (в даному випадку – ЛРФПЦ), і вже звідти їх отримують хворі діти, що стоять на обліку.
При цьому про жодних «регіональних представників», які можуть розповсюджувати такі путівки через мутні профспілки, взагалі немає мови. «Це – грубе порушення. Схоже на схему, організовану головним лікарем… Я думаю, що за це має бути кримінальна відповідальність», – зазначив Василь Пазиняк.
На додачу, незабаром після цієї розмови народний депутат з’ясував із власних джерел, що «спеціаліст із путівок» Наталія Гусар взагалі не є працівницею сфери охорони здоров’я, не є медиком і не має кваліфікації «спеціаліста з путівок». «Вона не має права реалізовувати путівки», – наголосив Василь Пазиняк.
Висновок, врешті, напрошується простий: із двадцяти дітей, що були в групі Діани Сідельник, лише троє отримали належно надані путівки, а решта сімнадцять придбали «лівак», випущений санаторієм «Юність», аби підзаробити грошей. І цей висновок тільки підтверджують свідчення головного лікаря ЛРФПЦ Любомира Рака: на відміну від трьох путівок, отриманих через профільний департамент ОДА, путівки від Наталії Гусар, отримані в обхід законної процедури, навіть не мали номерів!
Ну і нарешті, що теж важливо: путівки в санаторій «Юність» надають безкоштовно, за бюджетні гроші. Це – путівки на оздоровлення хворих громадян України у державному закладі. Однак за кожну дитину батьки заплатили по 1250 грн – начебто на дорогу й інші витрати. Це – при тому, що, згідно з інформацією на сайті «Укрзалізниці», квиток на потяг Львів-Сімферополь коштує лише трохи більше 120 грн. Очевидно, що безкоштовні путівки виявилися цілком платними.
Окрім того, батькам сказали ще й здати по 50 грн на оформлення медичних документів. Про це, зокрема, розповіла ZAXID.NET Катерина Андрушко – мама дівчинки, що теж їздила в групі Діани Сідельник.
І потреба в цих грошах для оформлення путівки у протитуберкульозний санаторій – дійсно не дивна. Адже, як виявилося, чимало дітей із групи особливих захворювань органів дихання ніколи не мали.
Немедичні відмазки
Так, якщо вірити матері Діани Сідельник, то її донька ніколи не хворіла на якісь серйозні захворювання дихальних шляхів. Правда, під час підготовки цього матеріалу автор цих рядків зважив за неетичне звертатися до самої жінки, яка саме у четвер, 6 червня, ховала свою дитину, тому доводиться спиратися на її свідчення для інших видань. Однак те ж саме про свою дитину розповіла ZAXID.NET, скажімо, вже загадана Катерина Андрушко.
Тож як так сталося, що здорові діти отримали путівки і скерування до спеціалізованого санаторію від Львівського регіонального фтизіопульмонологічного центру? Чому, врешті, сталося так, що здорова дитина загинула у санаторії для хворих?
Відповіді на ці запитання довелося шукати у головного лікаря ЛРФПЦ Любомира Рака. Річ у тім, що фтизіопедіатр, яка надавала скерування (їх копії теж є в розпорядженні редакції) цим двадцяти дітям у санаторій «Юність», Галина Мацех, дуже вчасно пішла на лікарняний.
За словами головного лікаря, у неї стався гіпертонічний криз через те, що її почали звинувачувати в усіх гріхах.
Загалом все, що сказав головний лікар, вийшло вкрай суперечливим. На початку розмови Любомир Рак тричі сказав, що Галина Мацех оглянула дітей. А це аж ніяк не збігалося з показами батьків, за якими діти в лікарню не з’являлися. Мати Катерина Андрушко розповіла, що вони просто надали амбулаторні картки, додали до них 50 грн – «для пришвидшення оформлення» – а про пульмонологічну лікарню взагалі довідалися лише після того, як сталася трагедія.
Лише коли автор вказав на це прямо, головний лікар заговорив про те, що скерування дітям могли оформити і без огляду, лише на основі амбулаторних карток. Однак на пропозицію показати бодай амбулаторну картку загиблої дівчинки Любомир Рак відповів відмовою, пославшись на лікарську таємницю і відсутність Галини Мацех. А потім взагалі сказав, що амбулаторних карток в ЛРФПЦ зараз немає, що вони – у поліклініках за місцем проживання, і він, проводячи службову перевірку, ще навіть не встиг їх отримати, бо давав інтерв’ю для ЗМІ і пояснення… Але водночас запевнив, що проаналізував документацію, і вона – в порядку.
Що ж до цілком вмотивованих підозр, що фтизіопедіатр Галина Мацех могла взяти гроші за оформлення скерувань у санаторій, то їх головний лікар рішуче відкинув. «Я про гроші ніякі не знаю. Лікаря я питав, і вона стверджує, що ніхто їй нічого не платив. Вона тільки проводила медичний огляд, визначала покази і протипокази для перебування у цьому санаторії», – сказав Любомир Рак. І далі, вже майже риторично: «З її слів, ніяких коштів вона не отримувала ні від Радиш, ні від батьків, ні від кого іншого… А як ви хочете – щоб вона сказала, що вона отримувала?».
Ну а вже у тому, що ЛРФПЦ оформив завідомо незаконні путівки, надані в обхід департаменту охорони здоров’я не уповноваженою на це особою, і виписав за ними скерування, головний лікар Центру взагалі не побачив жодних проблем. Мовляв, а які були підстави не довіряти листу головного лікаря санаторію «Юність» і виписаним ним же путівкам? На зауваження, що розповсюдження путівок регіональним представником, який ще й виявився приватною особою, взагалі не передбачається жодним нормативно-правовим актом, Любомир Рак відповів дещо несподівано: «Ви знаєте, так можна і дійти до того, що ті діти поїхали, тому що поїзд їздить, чи тому, що міністр транспорту в той час пустив».
Врешті ж головний лікар вирішив виправдати оформлення 17 путівок, які пройшли повз департамент охорони здоров’я ОДА, тим, що ще 2011 року отримав від головного лікаря «Юності» Василя Слюсаренка листа про те, що санаторій може на запит територіального органу управління охорони здоров’я приймати дітей понад план. Щоправда, як це «виправдання» поєднується з переповненістю санаторію саме в цей період, з тим, що такого запиту 2013 року не було ні від департаменту ОДА, ні від ЛРФПЦ, і, врешті, з явно сумнівним походженням путівок – він не пояснив.
Пошук сенсу
Фінальний акорд розмови з Любомиром Раком під диктофон прозвучав його фразою: «Звичайно, це трагедія, величезна трагедія. Але якби не сталося тієї трагедії, то діти, напевне, і далі би їздили. Але те, що сталося, і те, що там діти оздоровилися… Напевне, що є якісь порушення. Але які ці порушення, і скільки вони важать в тому всьому, що сталося».
За головним лікарем можна частково визнати рацію. Якби Діана Сідельник не загинула, то не вилізла б на світ Божий, уся ця схема з непронумерованими і де-факто платними путівками, їх розповсюдженням з-під поли (на незаконності якого лише наголошують мовчання і заперечення профспілки «Україна» та «спеціаліста з путівок» Наталії Гусар), скерування дітей у санаторії для хворих навіть без їх огляду, але не без спеціального збору коштів. Не кажучи вже про «оздоровлення» дітей в аварійних будівлях санаторію, який через такий «лівак» виявився переповненим. Все б тривало далі.
Знайти сенс у смерті десятирічної дитини завжди непросто, якщо взагалі можливо. Але його можна шукати. І в цьому випадку його варто шукати у відповідальності всіх, хто допустився більш чи менш грубих порушень під час видачі, розповсюдження й оформлення її останньої путівки. Вони мають бути покарані хоча б для того, щоб такі історії більше не повторювалися.
І в цьому випадку відповіді вже не журналістам, а правоохоронцям мають дати не лише керівники санаторію «Юність», а й голова незалежної профспілки «Україна» Наталія Дячук та «спеціаліст з путівок» Наталія Гусар, які брали участь у цій схемі. А також лікарі ЛРФПЦ, які скерували до санаторію для хворих здорових дітей за явно сумнівними путівками.