Сьогодні християни відзначають велике свято, третє за значенням після Великодня і Різдва Христового – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Християни східного обряду відзначають Благовіщення 7 квітня, західного — 25 березня.
Благовіщення відзначають на спомин про той день, коли архангел Гавриїл провістив Діві Марії благу вість – що вона непорочно зачне від Cвятого Духа і народить Сина Божого — Ісуса. У Назареті, на тому місці, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію, побудований храм в пам'ять Благовіщення Богородиці.
На свято Благовіщення в УГКЦ відзначають День подяки за дар життя. Сьогодні у храмах служать подячну Святу Літургію за дар життя кожної людини та моляться про збереження життя ненароджених дітей України.
Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я просить кожного на свято Благовіщення подумати над даром життя, який «ми отримали від Господа Бога, подякувати Йому за ласку, що живемо, що створив нас з нічого і наділив нас високою гідністю бути Його образом і подобою».
Організатори закликають у цей день в особливий спосіб у молитвах згадати дітей, батьків, лікарів, представників влади – усіх, від кого залежить збереження та захист життя на початковому етапі його розвитку.
Святкування Благовіщення встановлене Церквою у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крайні терміни, з якими збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Відповідно до значення цього дня церковне святкування Благовіщення не скасовується, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст заради нього послаблюється. У залежності від часу, свято може тривати 3 дні або 1 день.
За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом. Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.
У цей день здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір'я — «щоб чули весну і самі про себе дбали».Пасічники цього дня виставляють на двір вулики.
У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив».
Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.