У Львові розгорнулась кампанія цькування двох відомих лікарів-акушерів – Олега Данкова і Оксани Колодій – з вини яких, ймовірно, загинули немовлята.
Львів’яни, а особливо львів’янки розділились на два табори – одні вимагають жорстких покарань, інші – організовують флешмоби на підтримку лікарів. Чи має право лікар на помилку і якою має бути відповідальність за таку помилку?
У прямому ефірі програми ZAXID.NET LIVE відомий львівський акушер-гінеколог Вальдемар Надіжко, колишній головний лікар лікарні ОХМАДИТ. Ведучий програми – головний редактор ZAXID.NET Олег Онисько.
***
Пане Вальдемаре, очевидно, що ви стежите за всією цією ситуацією. Як вам здається, наскільки виправданими є звинувачення на адресу лікарів?
Насправді на даний час обґрунтованих звинувачень іще немає. Як на мене, взагалі не можна звинувачувати людину, поки не доведено вину. Я говорю зараз про випадок, який стосується Оксани Колодій – без доведення її вини батьки організовували пікет під стінами ЛОДА. Власне після цього випадку не дивно, що з’явився такий потужний флешмоб на захист Олега Данкова.
Давайте нагадаємо, що флешмоби стосуються обидвох лікарів, але у випадку Олега Данкова йде мова про історію, яка трапилася понад два роки тому. Галицький суд Львова днями заборонив йому покидати Львів, суд також змінив статус Данкова зі «свідка» на «підозрюваного».
Так, але я ще раз нагадую, що його вину не доведено, тому ми не можемо його звинувачувати.
На своїй сторінці у Facebook ви написали, що таких фахових лікарів як Давнков можна порахувати на пальцях однієї руки і я зацитую вас: «Система охорони здоров'я працює таким чином, що на 100% виконати всі вимоги протоколів і наказів МОЗ майже неможливо і тому за бажання, будь-якого лікаря можна спіймати на гачок». Тобто з суто юридичної точки зору виходить, що вину Олега Данкова можна легко довести?
Я би зараз не хотів заглиблюватися у такі нюанси, маю на увазі – може бути винуватий чи ні. Тут треба детально вивчати обставини з конкретним випадком. Я не можу у цій справі виступати експертом. Знаю Данкова дуже багато років – з професійного боку і його людські якості. Саме тому я написав у Facebook пост на його підтримку. З Оксаною Колодій я не перетинався настільки близько. Я б іще раз наголосив, що не можу коментувати саме той конкретний випадок причетності до смерті, в якому його звинувачують, треба аналізувати багато моментів.
У випадку Оксани Колодій породілля, у якої загинула донька, каже, що лікарка дала їй не ті ліки. Хто має оцінювати, чи ті ліки отримала жінка? Як має відбуватися така перевірка?
У таких випадках є службові перевірки, існує визначена перевірка доречності виданих ліків. Я би не брався зараз оцінювати це. І мені прикро, що зараз дії лікаря оцінюють з чиїхось слів.
Я чудово розумію той емоційний стан, в якому перебувала вагітна, розумію той стрес, який пережили родичі, але не можна робити висновки просто зі слів, має бути фаховий висновок. Коли будуть результати перевірки, тоді можна буде про це говорити коректно.
Але зараз є така ситуація, коли громадська думка, особливо громадська думка, яка вражена горем, може просто не довіряти висновкам навіть офіційної комісії. Адже перевірку проводять такі ж лікарі, які можуть просто покривати свого колегу. Наскільки у середовищі лікарів присутня ця корпоративна солідарність, що от ми захистимо свого?
– Я б у цій ситуації висловився не стільки щодо корпоративної думки чи лікарської корпорації, скільки стосовно корпоративної позиції, власне, тих матерів, які опублікували свої історії. За свою лікарську діяльність я не пригадую, щоб ситуація так бурхливо розгорталася. І уявити собі, скільки лікар від себе повинен був віддати, відірвати оцим пацієнткам, щоб зараз до нього це повернулося такою хвилею підтримки!
Цей випадок, я думаю, є добрим і повчальним для молодих лікарів, для початкуючих лікарів, які зобов’язані навчитись добре працювати для того, щоб отримувати у кризових ситуаціях таку підтримку. Тому що, повірте, якби Олег Данков був або поганим, або навіть таким...
... посереднім?.
…посереднім лікарем, то він би не отримав такої колосальної, щирої. людської підтримки. То не є штучні речі. Якщо ви дивились ролик, якщо ви читали дописи, то це направду від душі. Тільки добрий лікар, тільки фаховий лікар, в якому поєднується і фаховість, і людські риси, зміг підняти таку хвилю підтримки. Тому це є дуже добрий навчальний момент для молодих лікарів – щоб вони працювали настільки добре, щоб пацієнти, які народжували в межах від кількох місяців до десятків років назад, зараз, почувши про ту ситуацію, долучилися до підтримки.
Чи не буде зворотної реакції, коли медики – і молоді, і досвідчені – просто будуть уникати складних випадків? За складні випадки хай інший лікар береться...
Хто буде тим іншим лікарем? У нас зараз у лікарнях залишаться лікарі, які будуть віддані справі.
Раніше, будучи студентом, я не зовсім розумів того символу лікаря і медицини – палаючої свічки. Тепер я розумію сутність того символу. Правдивий лікар, якщо він справді є тим добрим лікарем, не буде відбирати кращих пацієнтів чи гірших – він буде надавати допомогу всім пацієнтам.
Але питання в іншому. Питання в тому, що на хвилі такої агресії, на хвилі такого цькування лікарів, оте згоряння свічки відбувається набагато більше і набагато швидше. Сьогодні я би порівняв роботу лікаря не зі свічкою, а, можливо, з тим бенгальським вогнем, який згоряє занадто швидко.
І ми за деякий час прийдемо до того, що ота старша генерація добрих лікарів буде спалена, а молодша генерація – вона виїжджає закордон, вони втікають з медицини,..
Вони, можливо, тікають не з медицини, а з цих умов, коли лікаря можуть звинуватити?..
З умов, так, ви маєте рацію. Вони втікають від тих умов, в яких доводиться зараз працювати лікарям і взагалі медикам.
Ці умови – це тільки недофінансування? Чи все ж таки незахищеність лікаря перед такими звинуваченнями? Лікар має право на помилку чи ні?
Лікар також є з крові і плоті, як і будь-хто інший. І будь-хто може помилитися. Древні латиняни говорили «Я людина і мені властиво помилятися». І слід брати до уваги, що чим більше лікар працює, тим більше у нього пацієнтів і тим більша ймовірність, що він матиме важкі, складні і, на жаль, інколи фатальні випадки.
Звичайно, набагато простіше прийти на роботу, формально відпрацювати, скажімо, від 09:00 до 16:00 і піти додому. Ну, але це ж механічна робота. На прикладі того ж Данкова бачимо, що акушери-гінекологи працюють нон-стоп, без вихідних, без врахування, чи це день, чи це ніч, чи це святковий, чи це будній день. То є надзвичайно важка робота.
Ми зібрали офіційну статистику по смертності немовлят в лікарнях. У принципі ця третя комунальна міська лікарня не найгірша, навіть дуже добре виглядає по цих даних. Але це так співпало, що обидва випадки, які ми обговорюємо – і Олег Данков, і Оксана Колодій – сталися саме у цій лікарні?
Як на мене, це просто фатальний збіг обставин. Я не думаю, що це якась цілеспрямована дія. Ну, на жаль, так обставини склалися, що ці випадки і в часі, і в місці наклалися один на другий.
Яка роль ЗМІ, а зараз і соцмереж, у формуванні стереотипів про медиків? Мова про негативні стереотипи про медиків, бо флешмоби на підтримку лікарів – це якраз позитивно, напевно.
І медійники, і користувачі соцмереж беруть велику участь у формуванні цих стереотипів. Прикладом позитивної консолідації медійників та користувачів соцмереж є випадок Максима Стасіва – пересічного хлопця з важкою патологією, на лікування якого завдячуючи медійному розголосу зібрали величезну суму за дуже короткий час. Якщо б не було підтримки медіа та соцмереж, зібрати кошти було б неможливо. Цей той позитивний приклад вдалої взаємодії, який спрямований на порятунок людей.
Давайте зачепимо ще тему хабарництва, зокрема згадаємо відомого хірурга Василя Савчина, якого, за даними правоохоронців, затримали на хабарі. За словами самого лікаря, це вдячні родичі просто дали йому гроші. Ми знаємо, що серед медиків це доволі поширено, але з юридичної точки зору – це хабар. Як у таких випадках має поводитися лікар?
Як на мене, достатньо просто ці моменти усунути. Треба реформувати систему охорони здоров’я не на словах, а у такий спосіб, щоб пацієнт був забезпечений медикаментами. Тоді у нас автоматично зникнуть проблеми хабарів чи подяк. Систему треба змінювати загалом у державі, а не в окремому медичному закладі чи місті.
Наступного року має стартувати медична реформа…
Можливо, не варто вигадувати велосипед, а взяти за приклад будь-яку функціонуючу систему у пострадянській країні – наприклад, країни Прибалтики чи Грузію. Як на мене, цими питаннями мають займатися не стільки лікарі, скільки фахові менеджери та економісти. Вибрати оптимальну модель, адаптувати під Україну і запровадити.