Сьогодні перспективи глибини девальвації гривні виглядають такими ж, як і наприкінці 90-х. Тому не варто дивуватися, якщо гривня знеціниться за підсумками нинішньої кризи не вдвічі, як сьогодні, а й втричі, пишуть Юрій Сколотяний та Андрій Блінов у статті «Полювання на «тушок» у газеті «Дзеркало тижня».
Журналісти вважають, що порівнювати сьогоднішню ситуацію на валютному ринку України варто з 1998 роком, коли вартість української валюти знецінилась з 1,8 грн за долар до 5,4 грн за долар.
«Всі хвилі глибокої девальвації проходять практично за ідентичним сценарієм. Перша фаза - різкий обвал. Потім, коли здається, що це безумство вже не припиниться, мало хто готовий купувати валюту за настільки високим курсом, - ринок стабілізується. У третій фазі котирування трохи відкочуються, а потім ситуація переходить у фазу «тліючої» девальвації», - йдеться в статті.
Автори пишуть про те, що сьогодні Нацбанк припинив гру в «соціальний курс», оскільки лише в жовтні на його підтримку було витрачено $3,2 млрд, що в подальшому могло б призвести до втрати золотовалютних резервів країни. При цьому, «вливання» не дали бажаного ефекту, натомість позбавили Нацбанк простору для маневру – регулятор вже не може «гасити» курс великими інтервенціями, а лише дрібними міні-аукціонами та закликами до спокою.
На думку авторів статті, це розплата за слухняну спробу реалізувати президентські «забаганки». Що свідчить про головну проблему Нацбанку – дефіцит його реальної, а не декларативної незалежності.
«Відновлення стабільності в Україні залишиться неможливим завданням до того часу, поки під час ухвалення ключових і не дуже рішень у грошово-кредитній галузі буде залишатись місце для «телефонного права» та кулуарних домовленостей на догоду чиїмось комерційним чи політичним інтересам», - йдеться в статті.
Тимчасове затишшя на валютному ринку, яке спостерігається сьогодні, аж ніяк не свідчить про те, що девальвація зупинена. Один із співрозмовників видання висловив думку, що нинішня девальвація гривні може бути заздалегідь спланованою акцією і процесом, який координується ззовні.
Журналісти, не називаючи імені свого співрозмовника, характеризують його як «дуже досвідченого та непересічного фінансиста». На доказ своєї теорії, він проводить аналогію з російським досвідом 1998 року, коли рубль впав з 6 до 21 рубля за долар уже до початку 1999-го.
«Кіндерсюрприз» Кирієнко прийшов, оголосив дефолт і пішов. А окремі персонажі цим дуже вигідно скористалися - структура власності в Росії змінилася досить кардинально. В Україні подібний сценарій може бути повторений - треба шукати, кому вигідно, причому не тільки всередині країни», - поділився своїми міркуваннями фінансист.
На думку авторів статті, всередині України при реалізації подібних сценаріїв можуть розраховувати залишитися у виграші одиниці - ті, хто зміг зберегти доступ до вільних ресурсів (в основному державних, позикових і захованих в офшорах). А таких насправді вкрай мало. Крім того, важлива умова для «участі в переділі країни» – збереження влади чи впливу на владу, а при нинішній ситуації це надто складно. Натомість різко зростає загроза остаточної втрати суверенітету країни на користь зовнішніх сил, що мають у своєму розпорядженні значно більший ресурс. Питання тільки: яка з них - російська або західна - підбере більше «мертвих українських тушок»?
«Втім, «тушки» можуть особливо нікого і не цікавити - їх цінність через необхідність реанімації виявиться дуже умовною. Зате безумовною залишиться цінність головного українського стратегічного ресурсу - землі, скупка якої при нинішньому знеціненні українських активів виявиться дуже навіть прибутковим заняттям», - пише видання.