Віталій Грибовський – екс-тренер національної збірної зі стендової стрільби, майстер спорту України міжнародного класу.
Природньо, що й сина Ростислава заохотив до стрільби. Хлопець згадує: «Свій перший постріл я зробив у 3-4 роки з батьком на полюванні. А на стенді почав стріляти теж зимою, у 2003 році».
У тандемі батько-син, тренер-спортсмен Грибовські працюють уже більше двадцяти років. Батько ― тренер вимогливий. Після невдалих виступів можна і на горіхи від нього отримати, почути жорстку критику, але справедливу, підкреслює Ростислав.
Віталій Васильович зізнається: «Вимоги до свого сина в мене завжди були завищені. Через це в нас бували конфлікти. Більше того, він почав займатися стендовою стрільбою у дуже юному віці. Але вимоги були, як до його старших товаришів».
У Грибовських дуже багато спільного не лише у спорті. Наприклад, на тренування син їздить на «Форді», реставрованому власноруч. Захоплення перейняв від батька, який розповідає: «Я більше механік в душі. Тому я з дитинства щось крутив, збирав «Москвич» тата. А син був більше таким айтішніком. А зараз, коли йому вже за 20, він дуже зацікавився реставрацією. Я був трохи здивований, що він так захопився».
Ще одна велика спільна пристрасть ― любов до вінілових платівок. У домі Грибовських культ якісної музики. Тут є навіть окрема кімната для спеціальної апаратури. Ростислав розповідає: «Найцінніша для мене платівка Pink Floyd «The wall». Найцінніше в ній те, що це промоверсія. Студія робила промозапис, і їх не давали в продаж. Ці платівки робили для попереднього прослуховування. Вони йшли з першого пресу станка».
Меломани десять років шукали свій звук. І їм вдалося. Більше нічого і не слухають. Жодна закордонна подорож не обходиться без покупки. Навіть перед виїздом на змагання спортсмени обов’язково шукають, де можна придбати новий екземпляр до колекції.