Ще у минулому сезоні близнюки брати Баранці були лідерами першолігової кропивницької «Зірки», яка зараз виступає в елітному дивізіоні. Але не побоялися пожертвувати перепусткою у Прем’єр-лігу і перейшли у винниківський «Рух» із Другої ліги, адже хотіли бути зі своїми сім’ями.
Вони народилися у Львові 22 липня 1986 року із різницею у 5 хвилин. Але Григорій не відчуває себе старшим братом. Адже із Борисом разом росли, разом прогулювали уроки і навіть однаково вдягалися у дитинстві. А ще батьки купували однакові іграшки або одну на двох.
А ще на горіхи хлопцям завжди перепадало порівну. Бо сварилися і навіть давали волю кулакам у підлітковому віці нерідко. Григорій розповідає: «Батьки не з’ясовували, хто винен», Борис додає: «Якщо карали,то також однаково. Не було так, що старшому більше, а молодшому менше перепадало».
Усю свою футбольну кар’єру півзахисники Баранці пройшли однаково. Зокрема, разом виступали за ФК «Львів», «Карпати», київську «Оболонь», тернопільську «Ниву». Хоча був момент, коли їхні спортивні шляхи могли розійтися. Григорій розповідає: «Я їздив в одну команду на збори сам. Але не підійшов. Проблем якихось в нас не виникало, заперечень, що я поїхав».
На футбольному полі, та й у житті імпульсивніший Борис. А от Григорій поміркований, виважений. Попри такі різні темпераменти, братів нерідко плутали. Зокрема, їхні коучі. Та є у Баранців риси, якими вони дуже подібні один до одного.
Наставник винниківського «Руху» Руслан Мостовий зазначає: «Я не боюсь цього слова, це Професіонали з великої букви. Я навіть не думав, що зможу на них так от покластися будь-де. Особливо в підготовчому періоді вони виручали дуже. Вони розуміють, що від них вимагають, що це треба виконувати. І по очах я завжди відчуваю в них підтримку».
Після переходу в «Рух» Баранці мають більше часу, аби проводити дозвілля із дружинами та донечками. Дружина Григорія Анна дивується: «Не розумію взагалі, як можна їх плутати. Вони абсолютно різні! Он Боря кругліший, Гріша худіший. І по характеру вони різні. Мені спокійніший дістався».
Обраниця Бориса Христина розповідає: «Коли чоловік вдома, футбол, напевно, не виключається. Постійно! Незалежно, чи українські команди грають, чи європейські. Колись я вболівала за «Барселону», тепер вже так ні. Бо доця більше часу займає, ніж футбол. А чоловік вболіває за «Ювентус».
Брати Баранці зізнаються: своїх донечок будуть раді бачити у спорті. Але вибору нав’язувати не будуть.