Вони оповідають про те саме, проте завершуються по-різному: один мінорно, другий з якоюсь до розпачу зворушливою вщасливленістю.
Він — один. Часто йому здається, що він один, хоча насправді таких, як він, одинадцять мільйонів дев’ятсот дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять. Чи кожний почувається таким самотнім, як він? Запитати він не має ні часу, ні змоги. Він мусить працювати. Їх усіх примушують від раннього ранку до пізнього вечора і до наступного світанку працювати. Варто уповільнити темп, і в повітрі свистить батіг. Він увесь щулиться, проте батіг шмагає десь поруч. Він, якому властиво, коли про щось розмірковує, уповільнювати ритм, швидко береться знов до роботи. Батіг не дає йому думати, наганяє вперед, погрозливо хвиськаючи і моторошно ляскаючи. Від нього, як і від кожного, вимагають щорічного подвоєння виробництва, знаючи, що це неможливо. Ми на межі. З бунтівниками не панькаються. Їх без розмов четвертують. Єдина розрада — хробаків стає більше. Для четвертованого закінчуються земляні муки, зате починаються для чотирьох четвертинок. Одна мука помножується на чотири. Їхнього лідера переполовинили. Тепер у них двоє лідерів. Йому здається, що це скорше зле, ніж добре. З кількома спільниками він хоче прорити тунель і вилізти з фабрики. Геть з фабрики. Він із полегшенням зітхає. Полегшення то дошкульніше, що лише від помисленого. Коли таке станеться? Чи доживе він до тієї щасливої миті? Чи його четвертують, як усіх повстанців? Там інший світ. Багато зелені і ніхто не примушує. Працюєш, скільки сам хочеш. Хочеш — ледарюєш. Ніхто тебе не переполовинить і не хвисьне над вухом батіг. Там трава. Зелена-зелена. І дощі. Теплі-теплі, лагідні-лагідні, весняні-весняні. Матусечко! — кличе він і всміхається.
Джерело: Чарівний світ. Тепер. Львів: Кальварія, 2010. З люб'язної згоди видавництва "Сповіддю хробака - 1" і "Сповіддю хробака - 2" започатковується публікація серії витягів із роману "Чарівний світ".