В одному з останніх своїх дописів В. Уколов (який, як він сам визнає, «співпрацює з Адміністрацією президента»), послав суспільству кілька меседжів у зв’язку із затриманням Рубана і звинуваченнями на адресу Савченко.
Передусім, він висловив здивування з приводу того, що значна частина коментаторів цих подій не лише не вірить повідомленням влади про попереджений теракт у ВР, але замість висловлення подяки владі за це кинулись її звинувачувати. У цьому здивуванні пана Уколова вражає відірваність від реального життя. А воно полягає у тому, що цій владі вже практично ніхто не вірить. Вона настільки себе дискредитувала, що рівень довіри до неї – близький до нуля. А тому люди не вірять їй уже навіть тоді, коли йдеться про справжні і небезпечні події.
Політологу Банкової варто б знати, що верховна влада вже давно існує сама по собі і переважно для себе. Народ вона розглядає не як джерело влади (стаття 5 Конституції України), а як засіб для задоволення своїх інтересів. Але проблема влади у тому, що народ уже це прекрасно розуміє, а тому влада змушена вдаватися до все нових і нових технологій його одурманювання – у т. ч. за допомогою й спецоперацій.
Ще один меседж у зв’язку із висунутими ГПУ звинуваченнями на адресу Н. Савченко Банкова спрямувала на Ю. Тимошенко, якій Уколов подякував «за цього чудового народного депутата, якого вона привела в українську політику». Тут пан Уколов вочевидь злукавив і не один раз.
По-перше, він мав би подякувати Ю.Тимошенко передусім за себе – чудового «політолога, колишнього журналіста, екс-народного депутата ВР 6 скликання, який співпрацює з Адміністрацією президента». Адже своїй політичній (і не тільки) кар’єрі він багато в чому має завдячувати... Юлії Володимирівній Тимошенко. Бо саме з її благословення він (як пише Вікіпедія) був керівником департаменту виконавчого секретаріату політради партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» (лідер Юлія Тимошенко), очолював розробку реклами центрального виборчого штабу БЮТ на виборах і зрештою у 2007 р. став народним депутатом за списком БЮТ. То ж пану Уколову варто було б принагідно подякувати Ю.Тимошенко й за себе, а то якась людська невдячність виходить.
І заради справедливості за появу політично «феномену Савченко» пан Уколов мав би подякувати щонайменше ще двом суб’єктам: президенту України, який присвоїв Савченко звання «Герой України» і добре приклався до її суспільної героїзації та популяризації, а також провладним політтехнологам (напевно, собі у тому числі), які готували технології піару на феномені Савченко. Ми добре пам'ятаємо, як АП режисувала повернення Савченко в Україну з російської в'язниці, коли її прямо зі злітної смуги аеропорту «Бориспіль» забрав кортеж і відразу повіз на Банкову.
Напевно, усе це робилося з прицілом майбутнього використання Савченко для задоволення електоральних потреб БПП чи іншої провладної політичної сили. Але у процесі «роботи з Савченко» щось пішло не за сценарієм. Крім усього іншого, це є прикладом подвійних стандартів Банкової, які вже давно стали нормою її діяльності.