СБУ, яка під прапором боротьби з корупцією чи значним розкраданнями, викликає на допит весь склад колегіального наукового органу — Вченої ради — академічної інституції, може переконати у правомірності своїх дій хіба Адміністрацію Президента.
Суспільство ж розуміє: службу "реформували" в інструмент тиску на людей, і насамперед — інтелектуалів, від права і можливості яких вільно висловлюватися багато в чому залежать настрої громадськості.
Факт виклику на допит "пакетом" всього складу Вченої ради Інституту соціології обурює, але є логічним наслідком кадрового підходу: призначення на керівні посади офіцерів КГБ. Це для Європи, для українського суспільства такі дії неприйнятні, а для них — звичні. Їх так вчили і так наказують тепер. А президентське “обурення” вони сприйматимуть спокійно, розуміючи, що це лише для преси.
Відтак, нинішня СБУ в світі академічної свободи виглядає, як слон у порцеляновій крамниці. Ви пустите слона у ваш магазин з посудом? А президент Янукович пустив...
Ще влітку 2011 року, аналогічно “пакетом”, СБУ викликала на допит весь колектив Національного музею-меморіалу “Тюрма на Лонцького”, шукаючи розголошувачів “державної таємниці” серед дослідників історії ХХ століття. Не зважаючи на те, що СБУ не має законних підстав кваліфікувати історичні матеріали як держтаємницю, всі хто бачив, працював з історичними документами, зокрема експонованими в Музеї — від прибиральниці до науковців та екскурсоводів змушені були з’явитися на допити в СБУ. Що це як не тиск? Історики, журналісти, громадські активісти. Тепер — сивочолі професори соціології.
А далі: “Міському голові. Забезпечити явку всіх жителів міста у визначений час на допит як свідків. Явка обов’язкова. У разі неявки застосовуються заходи, передбачені ст.ст. 70, 71 Кримінально-процесуального кодексу України: примусовий привід за постановою слідчого, а у разі наявності підстав — притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 (3) та 185 (4) Кодексу України про адміністративні правопорушення, або до кримінальної відповідальності за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України”.
Абсурд. Абсурд?