Тарас Шевченко - не песимістичний дідуган, якого нам нав’язували. Він - іронічний, дотепний, часом сумний, але частіше веселий і закоханий.
У цьому зізнався сам Тарас. Нині розкажемо про Шевченковий "Щоденник".
Людина справжня, без прикрас, не награні емоції і думки - усім цим, зазвичай, діляться у щоденнику.
То що ж відбувається у мозку та думках людини, коли вона вирішує писати щоденник? Психологи доводять: людина веде записи, коли має потребу висловитися, а немає з ким поділитися, або ж у стресових ситуаціях.
Тарас Шевченко почав писати свій "Щоденник" у 1857 році, в останній рік заслання, коли уже дізнався, що його звільнять.
Оксана Наконечна - психотерапевт, виводить людей із кризових психологічних станів. Каже, Щоденник допоміг Тарасові пережити перехід від стану обмеження до вільного життя.
Шевченко став попередником нинішніх блогерів. Це доводить у своїх дослідженнях літературознавець Богдан Тихолоз. Як доказ наводить факт: поет щоденник називав журналом і дозволив читати друзям. Нині сказали б - із публічним доступом.
А чому б і не в інтернеті?
На сторінці "живого журналу" можна знайти автентичний щоденник Тараса Шевченка. За нього хтось щодня протягом 2008 року закидав справжні записи Тараса, які він робив саме у цей день рівно 150 років тому.
Писав російською, щоб і його російськомовні друзі могли зрозуміти. Та й на той час було прийнято писати прозу саме цією мовою. У такому журналі дізнаємось про солдатське життя Тараса.
Пише, як воно жити художнику під забороною писати і малювати.
Але нерідко зізнається і у коханні.
Радянська ідеологія, а ще більше ті, хто ідеалізував Тараса, викреслили гострі моменти і словечка з перцем. Бо Тарас таки був емоційним.
У "Щоденнику" при бажанні можна знайти і смажені факти, наприклад те, що він відвідував з товариством не надто пристойні заклади, але ж він був живою людиною і ніколи не робив із себе святого.
Більше того, йому не сподобалося б ідолокпоклонство, від якого по смерті і сам постраждав.
На щастя, сучасні українці почали здувати порох із образу Шевченка і відкривають для себе зовсім іншого Тараса - із земними пристрастями, емоціями, недоліками, але неймовірною геніальністю.