До мене доходить інформація про те, як ви експериментуєте, як намагаєтесь влити старе вино у нові міхи. Старі міхи я ще критикуватиму, а зараз вітаю у вашій особі оте молоде вино, яке прогне внести належні зміни.
Свого часу у цих залах В’ячеслав Чорновіл закликав до демонтажу радянської влади. Цього не вдалося зробити на першій, оксамитовій фазі української революції.
Настала друга фаза – помаранчева. Пригадую свою розмову з покійним Петром Олійником: «Ось виграємо нові вибори, а тоді обов’язково…»
Сьогодні розмови про реформу влади взагалі затихли. Правильна відповідь – справжня, а не камуфляжна система місцевого самоврядування. Католицьке соціальне вчення має гарне поняття – «субсидіарність», тобто вміння залишати на нижчих рівнях управління ті справи, які їм під силу.
Найперше слід усвідомити, що органи самоврядування – це не тільки депутати та мерія. У радянський час містом керували представники влади. У самоврядній структурі містом керують представник громади. У першому випадку царюють, у другому – служать.
Справжня самоврядність немислима без залучення громадськості. Проблема тільки в тому «як». Я не є прихильником так званих зустрічей з громадськістю, або прямого народовладдя. Не принесла особливої користі вічева демократія в часі козаччини. Я бачив, як це не спрацювало в час Чорновола. Не спрацює це і сьогодні.
У Львові повинні робити те, чого все ще не робить держава: залучати до опрацювання якихось проблем професійні та опінієтворчі осередки. Це у сфері культури певною мірою робить Львівська міська влада.
Але заважає дотеперішня радянська система управління. Отже, чи маємо ми пакет пропозицій, що і як потрібно змінити?
У преамбулі Європейської хартії місцевого самоврядування мовиться: «існування органів місцевого самоврядування, наділених реальними функціями, може забезпечити ефективне і близьке до громадянина управління». Це знаєте ви.
Я не знаю як, але є кілька принципів, які треба при цьому врахувати.
Не бійтеся громадської ініціативи. Проте й не здавайтеся на її стихію. ЇЇ треба вміло каналізувати. Якщо міські структури бояться громадської ініціативи – вони приречені. Ви не стримаєте народну ініціативу, - отже, не робіть її своїм ворогом, а скористайтеся нею.
Будьте публічні. По цьому і перевіряється, чи взагалі є самоврядність. Це важливо робити. Коли йдеться про здобутки – ви ж пам’ятаєте старе правило: якщо людині роблять щось приємне й корисне, вона сприймає це як належне. Якщо їй чогось не дають, вона сприймає це як кривду. Отже, людям треба нагадувати, що їм зроблено добре.
Але йдеться не тільки про здобутки. Не ховайте свої прорахунки, будьте першими, хто дасть їм належну інтерпретацію. Бо ви знаєте, якщо люди не розуміють причини якогось явища, то інтерпретація буде завжди найгірша.
Шануйте гідність людини. Ця теза сприймається складно, як щось таке, що треба робити задля когось. А я хотів би довести вам тезу навпаки: забезпечення гідності людей вигідно передусім вам. Адже ви всі страждаєте для тугого, що люди виливають на вас цілі відра бруду.
Ви знаєте про закони розбитого вікна: якщо в будинку розбити одне вікно, то через якийсь час будуть розбиті інші, потрощені двері й таке інше. Цей закон ми знаємо з власного досвіду: якщо ми одягнуті гарно, то й ведемо себе більш виструнчено; чим гірший на нас одяг, тим більша ймовірність наших неадекватних дій. Бруд нас заражає.
Тепер перейдімо до міських служб. Пригадую свій культурний шок, коли я вперше скористався відривним талоном з номером черги. Людина веде себе в цьому випадку значно пристойніше. У нас: агресія, бо ганяють по кабінетах, треба кричати у маленьке віконце тощо.
На завершення – два моменти. Чи говорили ваші бабці про «небіжку Австрію»? Зусилля імператорів Йосифа ІІ, а потім Фердинанда І закарбувалися в народній пам’яті. Старі дрогобичани дотепер згадують добрим словом Барібана, який полегшував життя людей. Вірте в те, що добро рано чи пізно знаходить своє визнання.
І друге. Дві моделі – австрійська і російська. Галичина не може бути пасивною жертвою російської моделі. П’ємонтність Галичини не в тому, щоб експортувати свої ідеологічні ознаки, а в тому, щоб ставати привабливішою у порівнянні з російською моделлю. Шукайте, експериментуйте, домагайтеся, будьте сміливі – і хай Вам Бог помагає», - зазначив Мирослав Маринович.
Виступ на урочистих зборах з нагоди Дня місцевого самоврядування Сьогодні, які 9 грудня відбулися у Львівській міській раді