15 липня увечері в Туреччині сталася спроба державного перевороту. Групи військових, які виступають проти режиму Ердогана, захопили військову техніку і вертольоти, перекрили два мости через Босфорську протоку і оголосили, що влада в країні знаходиться в руках військових для того, щоб відновити конституційний порядок і верховенство закону в країні.
Хто керував переворотом?
Імовірно, заколотниками, точна кількість яких – невідома, керували кілька високопоставлених військових, незадоволених поточним політичним курсом країни. Але президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган у своєму нічному зверненні після повернення в країну заявив, що переворот підтримується з Пенсільванії і звинуватив у заколоті ісламського проповідника Фетхуллаха Ґюлена, котрий давно проживає в США.
Фетхуллах Ґюлен: колишній соратник Ердогана і теперішній його ворог
Громадський діяч, колишній імам і проповідник Фетхуллах Ґюлен з 1999 року живе в США, але має серйозний вплив у всьому ісламському світі завдяки його руху «Хізмет», який відкрив понад тисячу ісламських шкіл в 160 країнах світу, випускниками яких стали мільйони людей.
Він народився в 1941 році, а першу проповідь прочитав уже в 14-річному віці. До 1981-го, коли Ґюлен пішов на пенсію, він був імамом і проповідником. Перші ісламські школи Ґюлена відкрилися вже в 1982 році. До кінця 1990-х він очолював рух «Хізмет», з яким зустрічався навіть Папа Римський.
Ґюлен неодноразово виступав проти тероризму. Його багато хто вважає одним з найвпливовіших людей світу через створену при його участі широкої мережі університетів і шкіл. У 2008 році Гюлен був названий найвпливовішою інтелектуалом світу за версією журналів Prospect і Foreign Policy; журнал Time включає його до списку «100 найвпливовіших людей світу».
Ґюлен був найближчим соратником теперішнього президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, проте в 1999 році вони посварилися. Ґюлен виїхав в США на лікування і назад в Туреччину вже не повернувся.
Протягом багатьох років Ґюлен залишався для Ердогана головним противником. У 2000-му його почали заочно судити в Туреччині (в 2008-му слідство було припинене через нестачу доказів). Ще сильніше відносини Ердогана і Ґюлена зіпсувалися в 2013 році. Ґюлен розкритикував турецьку владу за її дії під час зіткнень протестуючих проти забудови стамбульського парку Гезі з поліцією.
У грудні 2014 го в Туреччині стався корупційний скандал, коли були арештовані 47 осіб, в тому числі високопоставлені чиновники. Ердоган тоді заявив, що «під прикриттям боротьби з корупцією створюється незаконна, огидна і темна пастка» і звинуватив в арештах «Хізмет»; багато прокурорів і слідчих позбулися своїх постів.
У 2016 році боротьба турецького уряду з «Хізметом» загострилася. У березні 2016 го Ердоган звинуватив Ґюлена в створенні напруженості на південному сході країни (там живуть курди, що перебуваютть в опозиції до Анкари). Тільки в квітні 2016 року турецька поліція затримала майже 90 осіб, підозрюваних у зв'язках з Ґюленом. У травні 2016- го в Ізмірі були затримані ще 29 осіб. В обох випадках влада заявляла про «паралельну державу», яку організував рух «Хізмет».
Не лише Ґюлен: до бунту причетні офіцери військово-повітряних сил і поліції
Начальник Генштабу турецької армії Уміт Дундар вже після придушення спроби перевороту заявив, що серед заколотників, які вчинили спробу заколоту в країні, були в основному військовослужбовці військово-повітряних сил і військової поліції.
Переворот почався на курорті, де перед цим був президент
Спочатку повідомлялося, що президент Реджеп Таїп Ердоган міг покинути країну, однак потім він звернувся до нації і з'явився серед своїх прихильників у Стамбулі.
Ердоган також розповів про початок військового перевороту. За його словами, спершу бунтівники обстріляли готель в курортному місті Мармаріс. Обстріл стався вже після того, як Ердоган залишив його. Також президент Туреччини повідомив, що бунтівники заарештували його секретаря, повідомляє турецьке видання Daily Sabah. Заколотники також арештували багатьох офіцерів.
Потім бунтівники захопили телеканали, парламент і Генштаб. Насамперед під контроль був взятий державний канал TRT, в ефірі якого ведучий на вимогу учасників перевороту зачитав повідомлення про захоплення влади. Згодом телеканал припинив мовлення, поряд з його будинком в Анкарі була чутна стрілянина і вибухи. Пізніше військові захопили телеканал CNN Turk і на кілька годин припинили його мовлення. Згодом і CNN Turk, і TRT повернулися в ефір.
Бунтівники також взяли під свій контроль будівлю Генштабу турецької армії в Анкарі, яку до ранку суботи було відбито. Начальника Генштабу Хусулі Акара взяли в заручники, але згодом його звільнили.
Після початку перевороту в Анкарі та Стамбулі почалися зіткнення між бунтівними військовими і лояльними Ердогану військами; над містами почали літати винищувачі і вертольоти – як заколотників, так і офіційної влади. Два вертольоти заколотників були збиті. Над Анкарою заборонили польоти авіації, військові, лояльні Ердогану, обіцяли збивати будь-яку бойову техніку в небі над турецькою столицею. До цього вертольоти заколотників обстрілювали державні будівлі в Анкарі, в тому числі Генштаб і штаб розвідки.
Серед жертв є соратник президента
Точна кількість загиблих не встановлена, але їх, за даними державного агентства Anadolu, щонайменше 90, 150 людей поранені, є відомості про жертви серед мирного населення. «112 Україна» з посиланням на місцеві ЗМІ повідомляє, що серед загиблих – соратник Ердогана (ім'я не вказано) і його 16-річний син.
Народ пішов за президентом
У своєму нічному телезверненні Ердоган закликав своїх прихильників виходити на вулиці; як видно з кадрів з вулиць Стамбула, на його заклик відгукнулися багато людей, які потім почали святкувати провал перевороту.
До ранку заколотники почали здаватися. Як видно на кадрах зйомки з моста через Босфор, військові йшли здаватися з піднятими руками. За підозрою в причетності до заколоту заарештовано, за останніми даними, понад півтори тисячі осіб, вбито близько 200. Ердоган заявив, що влада буде ставитися до них так само, як до терористів.
Серед заарештованих – п'ять генералів і десятки високопоставлених військових в інших званнях, своїх посад позбулися також 29 полковників.