- Економка Білорусі тривалий час сиділа на газовій голці. Якщо перерахувати на ваші ціни, як ви купували газ, то можна сказати, що Білорусь до 2006 року отримувала з Росії понад 8 млрд. доларів щорічних дотації.
Є постаті, з якими асоціюються сторіччя. Одним із таких людей, які безпосередньо вплинули на хід історії та змінили політичну карту світу, є Станіслав Шушкевич, який у грудні 1991 року разом із Леонідом Кравчуком та Борисом Єльциним підписав Біловезьку угоду. Цим перший лідер Білорусії гордиться досі. Про ситуацію в своїй країні, оцінку політики ЄС щодо Білорусії та погляд на ситуацію в Україні Станіслав Шушкевич розповів в інтерв’ю ZAXID.NET.
– Як ви після 20 років, можете оцінити договір підписаний у Біловезькій пущі?
– Тільки позитивно. Хоча я вам скажу, що мені дуже прикро, що Леонід Кравчук (хоча він не хоче про це згадувати, я його бачив минулого року) 2005 року сказав фразу, яку всюди опублікували, що коли б він знав, що буде відбуватись в Україні, дав би ліпше відрубати руку, ніж підписав цю угоду. Мені здається, що він шкодує про сказане. Борис Єльцин пошкодував про це підписання 1996 року, бо імперію зруйновано. А я гордий цим і досі.
– Чому, на Вашу думку, 1994 року білоруський народ обрав президентом Олександра Лукашенка?
– Всі республіки Радянського Союзу після розпаду йшли приблизно одним шляхом. Просто білоруси виявилися більш радянськими, ніж самі росіяни. Розумієте, білоруси протягом багатьох століть звикли виживати. Виживати під тиском різних завойовників, не будемо їх сьогодні ідентифікувати, я не хочу ні з ким сваритися. Історію треба знати і розуміти. Так от, білоруси звикли виживати, а крім того, у 1930-ті роки більшовики сильно понищили білоруську інтелігенцію. Не було тих маяків, навколо яких концентрується національна самосвідомість.
мені дуже прикро, що Леонід Кравчук 2005 року сказав фразу, яку всюди опублікували, що коли б він знав, що буде відбуватись в Україні, дав би ліпше відрубати руку, ніж підписав цю угоду. Мені здається, що він шкодує про сказане
В 1937 році був жахливий день, коли за планами НКВС за одну ніч в кожній країні – Росії, Білорусії, Україні – розстріляли по 400 інтелігентів, які писали російською, українською та білоруською мовами. Це історичний факт. Але в Білорусії населення було в п’ятеро меншим, ніж в Україні, в 15 разів, ніж в Росії. Розумієте, які це наслідки. У нас є така думка, що в Білорусії генетично було підірвано інтелектуальну частину нації. Тому пояснити людям, що відбувається, дуже складно, і цим дуже вдало скористались сили комуністичного реваншу. Вони хотіли повернути порядки, які були, бо вміли при них жити. Вони не хотіли повертати Лукашенка, а зовсім іншу людину. Але вийшло так, що намагання очорнити мене та інших, вони якраз перекинулись на тих, хто був примітивним та малоосвіченим. Лідером таких людей став Лукашенко, людина сильної волі…
– У численних інтерв’ю ви про нього висловлюєтеся досить жорстко, не стримуєте емоцій…
– Я його дуже добре особисто знаю. Це те, що дуже звеличувалось у радянські часи, коли пересічний робітник стояв вище за інженера. Радянський метод йшов за принципом – шукай ворогів. Тут – в Білорусії - його дуже легко було втілено. Було «зроблено» ворогів Росії. Зокрема таким «ворогом» став я. Хоча я взагалі не знаю у нас ворогів Росії. Ми хочемо зберігати власну гідність. Якщо хтось, незалежно від того, хто це за національністю, принижує мою людську гідність, я буду проти цієї людини. Але це не значить, що я виступаю проти росіян, українців чи білорусів. Повернусь до вашого запитання про вибори 1994 року. Ці сили використали момент. Заміна одного ладу на інший має перехідний період, якщо це робиться інтенсивно, то обов’язково буде погіршення. Якщо в Польщі знайшовся Лешек Бальцерович, мій хороший колега, який сказав, що треба пережити шок, щоб потім була терапія, а далі – краще життя, то в Білорусії не знайшлося постаті такого плану. Погіршення ситуації трактувалось як вада демократії, як те, що при демократах гірше, ніж при комуністах. І його, Лукашенка, перший раз обрали чесно. Далі почалося порушення конституції, всіх норм, по-більшовицьки було встановлено диктатуру, за допомогою Росії.
– Ви відчуваєте свою частку відповідальності за шлях, за яким пішла ваша країна?
– Я не належу до марнославних людей. Вважаю, я дещо зробив, щоб Білорусія відчула, що має право на державу, що це країна, яка має давню державність. Я все це досліджував сам, бо до політики я був фізиком. Мій батько 20 років був у Сибіру. Але коли він повернувся, то за вісім років вступив до компартії, бо казав, що мерзотники звульгаризували добрі ідеї. Правда, за рік до смерті він сказав, що це система така. Я це зрозумів раніше.
Якщо щось робити, то помилок не уникнути. Чи були фатальні помилки? Я вважаю, що ні. Помилки в тактиці – так, їх багато, вони перемелюються, не запам’ятовуються. Стратегічних помилок я не бачу.
– Попри те, що говорить білоруська опозиція, пересічні громадяни задоволені теперішнім життям у країні. Рейтинги президента залишаються доволі високими, як ви можете пояснити феномен популярності Лукашенка?
я дещо зробив, щоб Білорусія відчула, що має право на державу, що це країна, яка має давню державність
– Якби кожного дня наша пропаганда не говорила про те, що в Білорусії живуть краще, ніж в Україні, Литві, Польщі… Знаєте, вони роблять такі сюжети – знаходять у вас людину, безпритульного, який каже, що жити в Україні погано, всі мерзотники. Те саме вони роблять із литовським рибалкою, польським робітником і так далі. Я сам, коли дивлюсь таку передачу, думаю, як жахливо… Але я буваю у вас, у Польщі. Треба дивитись на те, що у вас середня тривалість життя довша, середні пенсія та зарплата у вас вищі, ціни середні нижчі в Україні. І крім того, у нас подають неправдиву статистику. Пропаганда каже, що кращої країни, ніж Білорусія, для життя немає. У нас немає незалежних ЗМІ. Вам важко це зрозуміти. От я в Україні, за часів Ющенка, вмикаю телевізор і чую, який він поганий, яка погана Тимошенко, Янукович. У нас таке просто неможливо. У нас є одна свята людина, яка розумніша за всіх. А те, що він неук, школи нормально не закінчив і має примітивну історичну освіту? Там багато ідіотизму, але багато рекламних трюків, на які клюють навіть МВФ, які минулого року фактично врятував диктатуру.
Економка Білорусі тривалий час сиділа на газовій голці. Якщо перерахувати на ваші ціни, як ви купували газ, то можна сказати, що Білорусь до 2006 року отримувала з Росії понад 8 млрд. доларів щорічних дотації. Це не були подарунки. Якби Росія збудувала свою систему протиповітряної оборони і транспортувала Білоруссю газ за світовими цінами і платила оренду за військові бази на території Білорусі, то був би інший баланс. Але Білорусь виступає як форпост оборони від НАТО. Росії вигідніше допомагати зброєю Білорусі, ніж утримувати власні бази протиповітряної оброни на території нашої країни.
Наша економіка – це дешева сировина, застаріле обладнання, проте на ньому можна виготовляти якісь товари і продавати навіть вам. Нещодавно мій однокласник повернувся з США, в Білорусії він був головою об’єднання «Мінськдрев», він сказав, що не уявляє, як ми живемо, бо обладнання на підприємствах залишилось таким, як тоді, коли він виїжджав 40 років тому. Немає оновлення виробничих фондів. Перспектива неприваблива. Зараз підтримує це все МВФ. Який фокус ще придумають - не знаю.
А рейтинги Лукашенка - це ретельно продумана пропаганда. Лише у Гітлера був вищий рейтинг. Існує інформаційна блокада і є власні Геббельси, вони, звісно, слабші, але вислуговуються непогано.
– У такій ситуації чи буде готовий народ Білорусії сприйняти європейську модель розвитку країни, побудови економіки?
рейтинги Лукашенка - це ретельно продумана пропаганда. Лише у Гітлера був вищий рейтинг
– Не треба узагальнювати, говорячи про народ Білорусії. Давайте говорити у відповідності до економічних інтересів. 25% населення ніколи не стане противниками Лукашенка, бо їм добре при ньому і бути краще не може, оскільки це пенсіонери, які задоволені невеликою пенсією, або люди, які мають довіру до старих комуністичних порядків. 25% населення ніколи не стане на його бік, це молоді люди, які розумують, що відбувається. 50% – це ті хто перебуває під впливом пропаганди, вони можуть піти і в один, і в другий бік, але поки є пропаганда вони нікуди не підуть.
– Яка частина населення Білорусії має доступ до Інтернету, супутникового телебачення?
– 35% – це молодь та ті, хто при владні. Ті, кому треба надавати таку інформацію, не мають такого доступу. Якщо говорити про супутникове телебачення, то доступ дуже поганий і, до речі, через технічні причини, до «Радіо свобода» - також невеликий. Я хочу, щоб ви уявили наш медіа-простір. У нас є дві республіканські газети більш-менш незалежні, одна виходить раз на тиждень інша – два. В одної газети тижневий тираж 50 тисяч екземплярів, іншої – п’ять. А газета, яка виходить п’ять разів на тиждень, її називають «советская Б» – «Советская Белоруссия» має наклад 500 тисяч.
– Ви допускаєте, що в Білорусії можливе щось на зразок Помаранчевої революції чи Революції троянд?
– Це дуже непросте запитання. І ось чому. Візьмімо Тюльпанову революції в Киргизії, що там зараз – ті нові, що прийшли до влади, в мене враження, що вони ще менші демократи. Візьмімо Україну. Це було для нас надзвичайним прикладом, казкою. І дивіться, що далі відбулось. Я слухав виступи Ющенка, Тимошенко. Складно вас сприйняти. Якщо відтворювати те, що вони говорять, то виходило, що нічого, окрім бійки, у вас немає. І це бачить наша пропаганда. Тому ви даєте таку підставу, щоб такої революції у нас не було. Звичайно, ситуація такою вічно не буде, вона затягнеться, проте зміни відбудуться. Білорусь можуть зрушити вільні мас-медіа і зняття інформаційної блокади.
Але, повертаючись до України, хочу сказати: ви продемонстрували світу, що ви демократична країна. Чотири рази змінювалась влада без конфліктів, а зараз вам треба довести, що Україна здатна побудувати економіку, яка зробить українців заможними людьми, а на це потрібно не один рік. Подивіться, як є в світі, якщо хтось хоче жити, як німці, а працювати, як греки, то не завжди це виходить. Щоб створити велич і багатство, маючи невеликі мінеральні ресурси, треба добре працювати. Подивіться, як працюють американці.
– Як ви можете оцінити політику ЄС щодо Білорусі?
Наша економіка – це дешева сировина, застаріле обладнання, проте на ньому можна виготовляти якісь товари і продавати навіть вам
– Європа була для нас моральним авторитетом. Але вона перестала бути таким після того, як Хавьер Солана, Беніто Ферреро-Вальднер, Папа Римський Бенедикт XVI прийняли Лукашенка. Далі: МВФ дав майже 3 млрд доларів кредитів Білорусії і диктатуру було врятовано. Вони хочуть утримати тут стабільність, але не можна мати стабільність, яка є на цвинтарі. Таке враження, що німці та й інші хочуть, щоб все було спокійно, текли нафта і газ. Вони чомусь забули про демократію, мораль. Нехай Європа згадає, як вона допомагала Польщі, коли та була у такому самому становищі.
– Цікаво почути вашу думку про Львів, тим більше, що ви неодноразово були у нашому місті.
Я Львів знаю близько 40 років. Моє знайомство з містом розпочалося з фізики, в нас були чудові контакти із Львівською політехнікою, Об’єднанням «Електрон», філією Інституту стандартизації. Місто мені подобалось тим, що не було схоже на жодне інше в Радянському Союзі. Я приїжджав сюди, паралельно зі своєю справою, душу відвести. Мені надзвичайно подобається Оперний театр, Високий замок, пам’ятник Міцкевичу. Крім того, у місті мене завжди вражали храми. У вас суміщаються всі релігії. Навіть колись говорили, що у Львові є така будова, де зранку моляться євреї, вдень – католики, а ввечері працює університет марксизму-ленінізму. Це, звичайно, був жарт, але він певним чином пояснював толерантність міста. Я ніколи не почувався тут чужим. Місто мені подобалось, як і зараз.
Довідка ZAXID.NET
Станісла́в Станісла́вович Шушке́вич (15 грудня 1934, Мінськ) — перший голова Верховної ради незалежної Білорусії. Голова партії «Беларуская сацыял-дэмакратычная Грамада» (з 1998). Батько — відомий письменник, репресований в 1930-ті роки.
Станіслав 1956 року закінчив фізико-математичний факультет Білоруського державного університету (БДУ) Доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1973), член-кореспондент Національної АН Білорусі (1991). Відомий спеціаліст в галузі радіоелектроніки. Тема докторскої дисертації: «Інформаційні параметри сигналів». З 1961 працював в БДУ, очолював кафедру ядерної фізики и електроніки, займав посаду проректора з наукової роботи. Заслужений діяч науки і техніки БРСР (1982).1989—1991 — народний депутат СРСР, член Міжрегіональної депутатської групи. 9 вересня 1991 обраний головою Верховної Ради Білорусі. 7−8 грудня 1991 — учасник зустрічі у Біловезькій пущі з президентами Росії Борисом Єльциним і України Леонідом Кравчуком, де було ухвалено рішення про ліквідацію СРСР і утворення СНД. 26 січня 1994 знятий з поста Голови Верховної Ради Білорусі за результатами роботи парламентської комісії, очолюваної Олександром Лукашенком. У червні 1994-го брав участь у президентських виборах, отримав у першому турі близько 10% і не вийшов у другий тур, в якому переміг Лукашенко. Нині – активний діяч білоруської опозиції.