Історики запевняють, що саме зі Львовом пов`язана найдавніша згадка про аптеки на території сучасної України. У 1270 році Констанція - дружина князя Лева заснувала при Домініканському монастирі притулок для хворих і аптеку.
Найстарішій діючій аптеці України і Європи цього року виповниться 265 років. У ній залишилося чимало історичного аптекарського обладнання (якщо можна так сказати), інвентарю, меблів, і найголовніше – аптека діє у тому самому місці протягом всього часу існування. Ця аптека розташована у Львові і є найбільш популярною серед інших своїх аптек-посестер.
Якщо вам цікаво, як виглядала львівська аптека на початку ХVII сторіччя, то варто завітати у єдину аптеку-музей у Львові. Справжня назва цієї аптеки – «Під чорним орлом». Раніше аптеки називали за конкретними графічними символами, емблемами чи іншою прив’язкою. Назви ще пов’язували з опікою над аптеками влади чи святих. Так і народжувалися - «Під золотим орлом», «Під срібним орлом», «Під золотою зіркою», «Під угорською короною», «Під золотим оленем», «Під золотим левом», «Під римським імператором Титом», «Під Фемідою», «Під Архангелом», «Під Святим Миколаєм», «Під Святим Духом», «Під святою Софією», «Під надією», «На Марійській площі» тощо – таким чином навіть неписьменна людина могла знайти потрібну аптеку.
Як запевняють історики, у старовинних аптеках виготовляли і продавали не лише ліки. Оскільки не існувало чогось такого як фармацевтична промисловість, то кожен заклад самостійно готував екстракти, порошки, еліксири, мазі, цілющі вина й настоянки. Окрім ліків, виготовляли й косметичні засоби. Тоді в аптеку приходили не лише для того, щоб придбати потрібні засоби, а й щоб поспілкуватися. В аптеці були столики. Охочі могли посидіти за філіжанкою кави чи випити келих вина.
Сьогодні
Тепер частини із згаданих аптек не існує взагалі. На місці інших функціонують аптеки, але вони не мають колишнього інтер’єру, аури. По них не скажеш, що вони з’явилися понад сторіччя тому. Такою є аптека «Під срібним орлом» (створена 1783 р.), що розміщена на розі вулиць Краківської та Лесі Українки. Це була одна з найменших аптек у Львові. Зайшовши туди, спочатку гадаєш, що дерев’яне різьблене перекриття на стелі та малюнок Львова на стіні – це елементи старого часу. Однак, як пояснила ZAXID.NET аптекарка Юля, це все створене пізніше, не від початку існування аптеки. «Тут була невелика аптека. Поруч жили люди. Від старої аптеки практично нічого не залишилося. Тепер ми аптеку розширили», - розповіла вона.
Є аптеки, які з часом отримали нові зовнішні та внутрішні двері, рами, сходи, плитку під ногами, але зберегли свої інтер’єри, шафки, касовий апарат, ваги, різне начиння.
Найпопулярніша серед туристів та відома кожному мешканцеві міста аптека-музей - «Під чорним орлом» (вул.Ставропігійська, 1). Тут існує унікальний музейний комплекс, у якому демонструють рідкісні експонати, зібрані науковцями, фармацевтами та колекціонерами-ентузіастами. Експозиція представлена більше ніж трьома тисячами експонатів. У 1966 році на базі старовинної аптеки створено музей історії фармації, ідея якого виникла ще XIX сторіччі. У 1868 році було засновано Галицьке товариство аптекарів, якому вдалося зібрати невелику колекцію експонатів. Працівники аптеки-музею можуть розповісти дуже багато цікавих історій, навіть легенд. Але це – не єдина аптека, яка має чим похвалитися.
Завдяки зусиллям працівників аптеки «Під Фемідою», що розташована на розі вулиць Дорошенка та Словацького, вдалося зберегти автентичні меблі. За радянських часів з цієї аптеки списали всі меблі, натомість хотіли встановити «модні» на той час – пластмасові. «Працівники аптеки у 1980-х відстоювали рідні аптеці меблі. Всі ці шафки, які ви бачите працівники самотужки реставрували по ночах, оскільки вдень працювали. Всі шухлядки дотепер працюють, хоч аптеці понад 100 років», - зазначила ZAXID.NET завідувачка аптеки «Під Фемідою» Надія Лисевич.
Створив цю аптеку Фредерік Девеха 1901 року. До того він мав практику в аптеці "Під чорним орлом". Фредерік Девеха назвав свою аптеку «Під Фемідою», тому що на другому поверсі будинку розміщувалася приймальня адвоката, а Феміда - богиня справедливості і правосуддя. Власне цю богиню можна побачити у вітражах аптеки, які досі збереглися. Зазначимо, раніше малюнки на склі випалювали кислотою.
Фредерік Девеха значну увагу приділяв учням, він вважав своїм професійним обов’язком передавати досвід молодим фармацевтам. «Колись тут робили ліки, але зараз ми цього зробити не можемо через нові ліцензійні норми», - розповіла завідувачка аптеки, додавши, що після смерті Фредеріка Девехи аптеку успадкувала його донька – Яніна Девеха. А родичі фармацевта-засновника й досі відвідують цю аптеку.
Аптеку «Під золотою зіркою» (вулиця Коперніка,1) заснував Петро Міколяш 1826 року. На той час це була одна з найбільших аптек у Європі. Вона й зараз була би найбільшою – однак велика орендна плата змусила відмовитися від частини приміщення. Варто зазначити, що частина площ відійде відновленому Пасажу Міколяша. «Приємно, що відновлюватиме пасаж наш (львівський) меценат. Він пообіцяв, що якнайменше змінюватиме аптеку, оскільки він же хоче відновити пасаж», - розповіла ZAXID.NET завідувачка аптеки Іванна Кузик.
Саме в цій аптеці, а не на вул. Вірменській, де є кнайпа «Гасова лямпа», 1853 року перша у світі гасова лампа освітила приміщення. Це був винахід фармацевтів Ігнація Лукасевича та Яна Зеґа. З бориславської нафти вони сепарували гас і запропонували використовувати його для освітлення… «Початок пішов з цієї аптеки. Потім була лабораторія, виробляли різні ліки. І підвали збереглися, але там потрібна робота – все засипало. Смішно говорити, але коли ми відкривали дошку цим винахідникам… Про те, що в цій аптеці створили першу гасову лямпу в міській раді навіть не знали, і, звісно, на урочисту частину ніхто не прийшов. До речі, дошку допомогла нам відкрити Спілка геологів України», - розповіла Іванна Кузик.
В аптеці, багато оздобленій деревом, на другому поверсі є шафки, де раніше виставляли аптечний товар.
У центральній частині міста можна побачити і відвідати ще дві старі аптеки, які займають два поверхи. В аптеці «Під патронатом угорської корони» (вул. Соборна, 1), заснованій 1772 року, часто бувають туристи, які в захваті від краси внутрішнього автентичного інтер’єру благають це все зберегти. «Туристи часто до нас заходять. Знимкують тут, знімають на відео. Вони говорять, що є багато аптек, але старі аптеки мають свою душу», - розповіла ZAXID.NET завідувачка аптеки Лілія Ляшовська. – Тут балкони з модрини, збережений інтер’єр, ковка, є старі ваги. Ми своїми силами намагаємося утримувати в належному стані аптеку, але приміщення потребує більших затрат, які ми не маємо можливості витратити на покращення інтер’єру. До речі, і будинок в якому ми знаходимося є одним з найбільш рідкісних у Львові».
В історичних джерелах можна знайти ще один цікавий момент, щодо цієї аптеки. У 1871 році її купив Якуб Піпес-Поратинський, який походив з лікарської родини і працював у аптеці «Під срібним орлом». А ще Якуб Піпес-Поратинський займався розвитком курорту Моршин, тому моршинські мінеральні води і сіль спочатку потрапляли в його аптеку.
Аптека «На Марійській площі» (Міцкевича, 7/8) зовні не привертає жодної уваги, зате всередині: балконні перила зі скульптурками, дерев’яні відгородження, шафки з левами, совами – те, від чого важко відвести погляд. Два поверхи насичені дерев’яними меблями, із вклиненнями фігурок, розмальованих золотими фарбами – багатий інтер’єр.
Зникаюча історія
Вважається, що найстаріша аптека у Львові була на площі Ринок, 18 – «Під золотим оленем». Зараз там діє магазин «Краєзнавець»… Місць, де були старі аптеки, стає дедалі менше.
Для прикладу, колись на просп. Шевченка, 28 була аптека «Під святим духом», наразі там ще залишилися дерев’яні різьблені двері, обрис святого, але всередині вже нічого немає – триває ремонт. Приміщення знаходиться у приватній власності. То ж наразі лише від власника залежить, чи там знову відкриють аптеку, чи створять на цьому місці якийсь бутік чи точку фаст-фуду.
З часом аптеки можуть змінювати свій інтер’єр чи розташування. Разом із зникненням ще якоїсь однієї старої аптеки зникає і сама історія. Маємо приклад, на вул. Личаківська, 3, аптеку називають «Аптека матері і дитини». Нагадаємо, засновник цієї аптеки Теодор Торосевич 1818-го дав їй іншу назву - «Під римським імператором Титом». До речі, саме цей мешканець Львова, Торосевич, уперше зробив повний хіміко-фізичний аналіз лікувальних властивостей вод Трускавця, Любіня Великого.
Кожен із керівників старих аптек зазначив, що якщо аптеку буде закрито, то всі меблі, посуд, дерев’яні перегородки – усе начиння аптеки на тому ж місці не зберігатимуть. І якщо речі, які можна перенести, - можуть розібрати медзаклади, то інтер’єри відновленню не підлягатимуть: меблі відразу робилися з розрахунку під певне приміщення.
Зараз, в умовах, коли старій аптеці не надається жодного значення, втратити аптечний інтер’єр легко. «Нам, аптекам-одиночкам, важко виживати у теперішніх умовах, по-перше, оренда дуже велика, по-друге, ми не маємо такої можливості, як мережі аптек, закуповувати товар на великі суми, аби мати гуртові ціни на ліки. Та й у законодавстві зараз чимало змін: для прикладу, колись була така постанова, що відстань між аптеками має бути не менша, аніж 500 м. Цю постанову зняли. В іншій постанові мова йшла про те, що на 50 тис. населення має бути одна аптека. Її теж уже скасували. Про туристичні можливості старих аптек навіть мова не йде. Старі аптеки опинилися у скрутному становищі», - підсумувала Іванна Кузик.
Туристичний шлях
Цікавим виглядає той факт, що на старовинні меблі, випалене кислотами скло-вітраж, вирізьблений декор, старі інструменти та посуд приходять дивитися поодинокі туристи, - ті, кому хтось розповів про особливості якоїсь аптеки. Знають про це студенти, які пишуть наукові роботи, і поляки, які «своїх» фармацевтів не забувають. Тільки спеціального маршруту старими аптеками немає.
Для міста, яке заохочує приїжджати туристів, одного-трьох маршрутів (з яких один - кнайповий) замало. Можливо, аптечний туризм, на перший погляд, не надто чіпає за душу, однак з цього зерна можна виростити цікавий маршрут не лише для декораторів, істориків, студентів медзакладів, а й косметологів, працівників чи відпочивальників на курортах області. Історія знає чимало родзинок. Для прикладу, як зазначила головний редактор спеціалізованого журналу для фармацевтів і медиків “Аптека Галицька” Христина Дорожовець, у 1930-ті роки у Львові налічувалося 53 приватні аптеки, власниками яких були здебільшого поляки та євреї. Лише єдина аптека "Під Чорним орлом" належала українцеві Михайлу Терлецькому. Цей чоловік зумів з польським магістратом «повоювати»: 1934 року суперечка між Терлецьким і магістратом міста виникла через вивіски українською мовою на його аптеці, які муляли око міській (польській) владі. Але на вимогу їх ліквідувати, Терлецький заявив, що аптека здавна обслуговує українське населення, і вивісок не зняв.