На Янівському кладовищі у Львові відновили могили двох військових Української галицької армії. Одна з них ще мала табличку з прізвищем покійника, проте була занедбана і заросла, інша взагалі була втрачена. Благодійний фонд Pro Memoria («Про пам’ять») впорядкував та відновив поховання старшини УГА Йони Ничика та поручника УГА Володимира Букшованого, брата відомого отамана УГА Осипа Букшованого. Про відновлення могил ZAXID.NET розповів голова Фонду, некрополіст Ігор Мончук.
За його словами, на Зелені свята на Янівському цвинтарі відбулася фотовиставка про впорядковані могили.
«Під час виставки до мене підійшла сімейна пара. Вони розповіли, що неподалік є поховання, куди вже багато років ніхто не приходив. Оскільки поруч спочивають їхні рідні, вони часто проходили повз і вирішили звернутися до нас. Там ми побачили могилу старшини Української галицької армії Йони Ничика. Табличка з його ім’ям ще збереглася, але сама могила була занедбана, густо вкрита листям та плющем», – розповів Ігор Мончук.
Могилу борця за українську державність вдалося впорядкувати до символічного свята – Дня Незалежності України. Там замінили старий аварійний та іржавий хрест та відновили інскрипційну табличку. Ігор Мончук зазначив ZAXID.NET, що на могилі планують ще висадити квіти. Чи зʼявиться там пам’ятник – залежить від можливостей благодійного фонду, адже він проводить такі роботи за добровільні внески. Тому небайдужі можуть підтримати фонд фінансово.
Не пропустіть найважливіше Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google
Волонтери фонду, історики Петро Гуцал та Андрій Бойда з’ясували, що Йона Ничик народився 10 серпня 1884 року в селі Дарахів на Тернопільщині. Закінчив українську гімназію у Тернополі та вивчав право у Львівському університеті. У роки Першої світової війни Ничика мобілізували до австро-угорської армії, де він отримав звання хорунжого.
По закінченні цієї війни Йона Ничик продовжив боротьбу за Україну в Українській галицькій армії. Він воював із грудня 1918 року, а 1 березня 1919 року став четарем Золочівської окружної військової команди. Після війни жив на Знесінні. Помер у віці 55 років під час першого місяця радянської окупації Львова.
Також до 135-річчя від дня народження поручника УГА Володимира Букшованого відновили його могилу. Це брат сотника УСС та отамана УГА Осипа Букшованого. Володимир був командиром третього похідного куреня 24 піхотного полку Української галицької армії.
Володимир Букшований помер 1931 року. Його могила на Янівському цвинтарі була втрачена ще в 1970-х. Ігор Мончук у співпраці з Муніципальною обрядовою службою Львова знайшов місце поховання і до його дня народження 18 серпня там відновили хрест і табличку.
Історик Андрій Бойда зазначає, що Володимир Букшований був героєм оборони Львова під час польсько-української війни (1918–1919) та боїв за Судову Вишню. Він народився 18 серпня 1891 року у селі Пістинь. Після гімназійної освіти Володимир Букшований навчався у кадетській школі у Львові.
1914 року його брат Осип Букшований долучився до формування Легіону УСС, а Володимир проходив службу у 24-му Галицько-буковинському піхотному полку «Барон Куммер». Полк воював за Галичину, а згодом – на італійському фронті. Володимир отримав звання файнріха (хорунжого), а згодом і лейтенанта.
У листопаді 1918 року Володимир Букшований став одним із засновників перших військових частин Галицької армії. Йому надали в командування 3-й похідний курінь, який складався із вояків колишнього австро-угорського піхотного полку. Цей підрозділ, як пише Андрій Бойда, брав участь у грудневому наступі українських військ на Львів, зокрема в боях біля Персенківки-Зубри. Курінь Букшованого здобув Персенківку, після того українські війська зайняли Сихів, Погулянку та воювали в районі Сокільників. Впродовж наступних п’яти місяців цей підрозділ утримував позиції на львівському напрямку.
«Навесні 1919 року курінь Володимира Букшованого також відзначився в боях поблизу Судової Вишні. За спогадами Романа Купчинського, попри нестачу амуніції та складні умови, Букшований організував оборону позицій в селі поблизу Судової Вишні. Вміло використовуючи болотисту місцевість, він ефективно відбив дев’ять наступів польських військ, причому останні дві атаки українські вояки відбивали багнетами через брак набоїв. Після цього його підрозділ брав участь у подальших бойових діях УГА, зокрема під час зимового наступу української армії на схід», – пише Андрій Бойда на «Історичній правді».
Згодом Букшованого заарештували, він перебував в тюрмі у Золочеві та Львові. З середини 1920-х проживав у Львові. Несподівано помер у віці 39 років від грипу 1 січня 1931 року.
Як додав Ігор Мончук, Володимир Букшований був не лише вояком УГА, але й музикантом. У 1920–1930-х роках грав в оркестрі Львівської опери та театральній трупі Йосипа Стадника. Він грав на контрабасі і співпрацював з композитором Ярославом Барничем.
Керівник благодійного фонду Pro Memoria Ігор Мончук закликає небайдужих підтримати їхні ініціативи, під час яких відновлять ще не одну забуту могилу українських захисників: «Ми будемо працювати й надалі, тож просимо підписуватися на сторінку та долучатися фінансово. Ваша підтримка допомагає знаходити й відновлювати забуті поховання».