За цитатою Маркеса, Гете чи Булгакова не обов'язково йти до бібліотеки, а вірш Юрка Іздрика впадає у вічі просто на зупинці. У Львові - новий спосіб самовираження - і це не лише графіті. Кілька слів на вільній площі будинку як вигук суспільству.
Не відомо, які саме події надихнули написати тут цей напис, проте люди проходячи повз зупиняються і читають.
Та фраза ця відома — уривок з трагедії Йогана Гете "Фауст". Вона є й епіграфом "Майстера і Маргатири" Булгакова.
Поруч на іншій вулиці ще одна цитата вже з Маркеса і до речі вирвана з контексту його твору "Спогади моїх печальних повій".
І схоже у Львові стіни таки стають книжками, бо на Князя Романа хтось увіковічнив слова вже українського письменика Іздрика.
І хоч це мистецтво, проте заборонене.Найчастіше митці працюють уночі з третьої до п’ятої, коли люди ще сплять, а міліція не бачить.
Це такий собі публічний арт, за яким не треба йти в галереї він — просто неба.
Виправдовує райтерів — вуличних художників Ірина Подоляк. Каже - часто їхні твори це соціальний вигук та прагнення бути почутими.
Щоправда, жодного охочого писати на стінах ще не спіймали, а те, що вони напишуть далі - залежить від наших думок та подій в країні.