У школах Польщі немає звичного для нас випускного, однак є «стоднівка» – 100 днів до закінчення школи. Це свято проводять наприкінці січня-на початку лютого. Одинадцятикласники львівської школи №24 ім. Марії Конопницької з польською мовою викладання 8 лютого відсвяткували свої сто днів до завершення навчання.
У школі, як розповіла класний керівник Мар’яна Пилип, велику увагу приділяють культивування саме польських традицій
«Традицію сто днів започаткували у Польщі. Кожного року одинадцятикласники збирають гостей, щоб показати свої таланти і подякувати всім. Специфіка нашої школи в тому, що тут навчаються внуки і правнуки наших випускників. Традиція стоднівки була ще до війни у цій школі», - розповіла вона. Хоча, за її словами, до війни школа розташовувалась за іншою адресою – там, де зараз обласне казначейство на вул. Левицького. А впродовж останніх 60 років школа розташована неподалік - на вул. О. Кониського.
«Стоднівка», коли Львів був у складі Польщі, була чи не в кожній школі, однак уже в радянські часи це свято заборонялося. Тому, аби попри все підтримати традиції, «стоднівку» усіляко «маскували» під вечори профорієнтації.
Тепер традиції святкувати «стоднівку» у Львові дотримуються лише у двох школах: №24 та №10, де навчання, окрім української, ведеться ще й польською мовою.
До цього свята готуються навіть довше, ніж рік, хоча основні приготування припадають на осінь. Так вже у вересні старшокласники школи № 24 почали готувати запрошення, аби разом з ними їх «сто днів» відсвяткували рідні та близькі.
Вхід до школи прикрасили червоними та білими кульками – кольори польського прапора. На порозі двоє одинадцятикласників зустрічали запрошених і показували шлях до зали, де всім присутнім роздали маленькі дзвіночки – сувеніри на пам'ять – передзвоном котрих слід вітати випускників.
Мотив «стоднівки» перегукується із звичним для нас випускним, адже учням бажають правильно обрати фах та блискуче здати іспити, а учні дякують вчителям та школі. Попри те, попереду в школярів ще понад три місяці навчання, тому суму за школою на святі майже не відчувалося. Однак, як зізнаються самі учні, коли ж мить прощання таки настане, вони сумуватимуть за місцем, де провели одинадцять років.
Традиційно на початку свята учні танцюють полонез. Це польський танець, який виник ще у XV столітті. Впродовж століть у Польщі будь-яке свято відкривали саме полонезом. Ця традиція збереглась і донині. Для урочистої частини хлопці одягли білі сорочки, чорні штани і метелики. Дівчата ж були у стилізованих сукнях. Їх не купували і навіть не шили спеціально, цей одяг зберігається у школі, власне, для таких урочистостей.
Полонез учні почали розучувати ще у грудні. Але, оскільки танець виявився не складним, розповідає учень 11-го класу Станіслав Апрілашвілі, вивчили його швидко і у січні вже просто закріплювали майстерність. «Це й не дивно, - додає він. – У школі ще є гурток танців, тож частина учнів ходила туди».
Ще один із звичаїв «стоднівки» – стрибання навколо пам’ятника. У Польщі учні після балу йдуть до одного з пам’ятників у місті і стрибають на одній нозі навколо нього. Вірять, що кількість кругів дорівнюватиме оцінці в атестаті. Однак, учні школи № 24 цієї неформальної традиції вирішили не дотримуватись.
Після танцю учні поставили кілька гумористичних сценок із шкільного життя і «лебедине озеро» від хлопців-одинадцятикласників. В основі сюжету – сон. Учням наснилося, що з їхнього життя водночас зникли всі вчителі. Зі сну учнів збудили гості, задзвенівши дзвіночками, які всім роздали на початку.
«Все почалося ще два роки тому. У 9-му класі думали: о, потрібно написати сценарій до «стоднівки». Було 5 варіантів сценарію. Сценарій трохи писали самі, трохи взяли з інтернету», – пояснив Станіслав.
Як зізнається класний керівник, цього року у випускному класі зібралися ті, хто любить сміятися, а головне – вміє сміятися з себе. Учні, за її словами, кожного року намагаються придумати щось своє. До прикладу, торік на «стоднівку» випускники поставили справжній мюзикл.
Після урочистої частини – частування і танці. Але тільки у стінах школи і тільки до 23:00. Після цього школу закривають, а у понеділок всі знову йдуть на навчання.
Хоча до кінця школи залишилось ще немало часу, але всі учні вже визначилися, ким хочу стати. Як сказала класний керівник, половина з них планує навчатися у Польщі. Серед них і Станіслав. Проте, куди саме планує вступити і яку професію обрав для себе не каже, бо вважає це недоброю прикметою. Але додає, що бачить себе у гуманітарній сфері. А навчання у Польщі обрав, бо вважає, що це дає більше можливостей, та й рівень освіти там кращий.
Решта ж учнів хоче вступити у вищі навчальні заклади Львова та Києва. Серед них і Юля Максименко. Вона бачить своє майбутнє у сфері туризму. «Можливо, піду вчитися на спеціальність туризм географічного факультету в університет Франка», - каже вона.
Традиційного випускного у школярів вже не буде. Хоча, як зізнаються учні, після завершення школи, все ж зберуться ще раз усі разом, щоб відсвяткувати, але вже без жодних урочистостей.
Текст - Ірина Пакош, фото - Мирослав Пархомик.