Говорити про моноЛьвів неможливо. Львів є настільки фантастично полігамним, що виокремлення будь-якої риси його минувшини обов’язково призведе до вбивчої руйнації цілісної картинки того контексту, який робить Львів саме Львовом, а не Станіславом, Віднем чи Єнакієвим. А тому кожен, хто дивиться на, припустимо, Палац Любомирських чи Порохову вежу, бачить в цій будівлі те, що знає про неї, або – якщо не знає або знає мало – те, що саме він хотів би бачити всередині.
Кожен, хто дивиться. Але тільки не начальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА – державний службовець, який мав би пестити й цінувати те, завдяки чому Львів став найбільш яскравим, сучасним, а тому – і найбільш відвідуваним містом України.
Читати думки пана Потюка про музеї Львова відверто боляче. Єрундою (і звідки таке слівце у чиновника, що відповідає за культуру?) він вважає те, що не вписується в його особистісне розуміння поняття «охорони культурної спадщини». А те, що вписується, – це музей техніки. Як в Єнакієвому…
Свинка під кіркорових на вулицях європейського міста, вбивство поросят у «Старгороді» – це стидно, але якщо місто європейське, то і проблему треба вирішувати по-європейському – за допомогою правоохоронних органів. Але хто тоді буде «дахувати» базари і лупити журналістів?
Начальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА якось забув згадати про те, що держава, яку він кластерно представляє у Львові, на музеї, доволі непрофесійно і відверто суб’єктивно критиковані паном Валерієм, не виділила ані гривнечки – ба більше, вона справно збирає податки з власників тих салонів та креативних кав’ярень й кам’яниць, які зберігають унікальність Львова і роблять наше місто креативно неповторним. Пан начальник управління якось сором’язливо промовчав про те, що дійсно потрібний Львову музей сучасного мистецтва мав би фінансуватись з державного, а не комунального бюджету – і лобіювати таке будівництво мала б саме львівська влада. Аргументи на кшталт «немає грошей» мали б привести кожного з тих, хто має совість таке говорити, на вулицю Стрийську, 199. Ціна однієї ну вкрай життєво необхідної місту «Арени Львів» (навіть із врахуванням вкраденого) дорівнює вартості десятка чудових львівських музеїв: і сучасного мистецтва, і техніки, і канапки, і гасової лампи… – всього того, що буде тішити і пана Потюка, і львів’ян, і гостей.
Як на мене, саме про це повинні дбати відповідальні за культурне середовище львівські чиновники. Львівські! А обласні – займатись тим, що є поза Львовом. Турка, Нижанковичі, Старий Самбір, Підгірці… Як там справи з охороною культурної спадщини?