Покарання журналістів за відсутність авторизації не узгоджується зі стандартами демократичного суспільства, - вирішив вчора суд у Страсбурзі.
Чи справа журналіста з Косьцяна змінить польське законодавство 27-річної давнини?
Коли вісім років тому депутат Сейму від СДЛ Тадеуш Милєр відмовив "Косьцянській газеті" [Косьцян - містечко у Великопольському воєводстві – Z] в авторизації інтерв’ю, редакція вирішила опублікувати його слова – вона розшифрувала їх дослівно з плівки. Вона пояснювала це важливістю теми, тому що інтерв’ю стосувалося підозр, що депутат, вводячи в оману людей, змушував їх брати кредити.
Тоді Милєр повідомив прокуратуру про порушення закону про пресу, тому що норми, прийняті у 1984 році, зобов’язують до авторизації інтерв’ю чи коментарів, якщо цього вимагає співрозмовник. За порушення права на авторизацію журналістам загрожує штраф або обмеження свободи. Тому прокуратура висунула обвинувачення головному редактору "Косьцянської газети". Через низьку суспільну шкоду суд не визначив редактору покарання, але підтвердив, що він порушив закон, оскільки відмова в авторизації - як він пояснив - означала незгоду депутата на публікацію інтерв’ю. Журналіст не міг з цим змиритися, і поскаржився у Європейський суд з прав людини в Страсбурзі.
Дещо раніше правилами про авторизацію інтерв’ю займався Конституційний суд. Він підтвердив, що як обов’язок авторизувати інтерв’ю, так і покарання за його невиконання не є порушенням конституції. Ці правила начебто захищають не тільки приватне життя особи, що дає інтерв’ю, але й право громадськості на достовірну інформацію.
Однак, Страсбурзький суд, розглянувши вчора справу головного редактора "Косьцянської газети", розкритикував польські правила про авторизацію інтерв’ю. На думку суддів, вони порушують гарантії свободи слова, закріплені у ст. 10 Європейської конвенції з прав людини. Чому?
Співрозмовники, змушені відповідати на незручні запитання, можуть заблокувати публікацію інтерв’ю, відмовляючись авторизувати власні відповіді або відкладаючи авторизацію на невизначений час. Журналісти, побоюючись відмови в авторизації, можуть уникати важких запитань, а це шкодить якості публічної дискусії. Покарати можуть навіть за дослівне - тобто правдиве - цитування відповідей співрозмовника. Так було у випадку "Косьцянської газети", коли слова депутата не були ані спотворені, ані вирвані з контексту. Захисту недоторканості приватного життя співрозмовника може ефективно служити цивільне право.
Страсбурзький суд також підкреслив, що розкритиковані правила було прийнято у 1984 році. І хоча до закону про пресу приймали багато поправок, а Польща стала демократичною країною, ці правила не змінювали протягом 27 років. Суд підкреслив у рішенні: "застосовані норми не можна визнати сумісними з передумовами існування демократичного суспільства".
- Коли було запроваджено ці правила, вони мали захищати партійних функціонерів від компрометації. Завдяки авторизації вони завжди могли виправити будь-яку дурницю, яку сказали. Тому я не очікував іншого рішення - каже Єжи Візерканюк, головний редактор "Косьцянської газети". І підкреслює: - Я радий, але насправді буду щасливий, якщо моя справа призведе до змін у законодавстві.
- Немає іншої держави у Європі, яка має такі архаїчні й рестриктивні правила про авторизацію інтерв’ю - підтверджує Домініка Бихавска з Офісу спостереження за свободою медіа при Гельсінській фундації з прав людини. І додає: - Авторизація повинна бути доброю практикою, що ґрунтується на етичних засадах, а не на правовому примусі.
Над змінами до закону про пресу вже давно працює міністерство культури. Чи врахує воно рішення Суду? Представник міністерства не відповів вчора на це запитання.
Автор: Пьотр Житніцкі [Piotr Żytnicki]
Назва оригіналу: Strasburg: Autoryzacja to anachronizm
Джерело: Gazeta Wyborcza, 06.07.2011
Зреферував Омелян Радимський