За тиждень до Великодня на площі Ринок у Львові журналістові ZAXID.NET тричі вручали рекламні флаєри салонів еротичного масажу і стриптиз-клубів. Не зумівши далі протистояти спокусі, він таки наважився скуштувати гріховних насолод і довідатися, скільки ж коштує відвідати стриптиз-клуб у Страсний тиждень у Львові.
Припиняти! Розмова!
У стриптиз-клуби, як і в гірські походи, потрібно ходити з надійними людьми. Мені пощастило зустріти Тоні. Він наполовину мексиканець, виріс у Техасі. У 13 років Тоні пішов з дому, став професійним футболістом і регбістом, а після розлучення з дружиною почав подорожувати. «Турецькі хлопці розповіли мені, що тут найкращі жінки в світі», - зізнався мій товариш. Я погодився, що турки не брехали.
З-поміж кількох стриптиз-клубів у центрі міста ми обрали «Білий кролик». На вулиці перед входом до нас підійшла дівчина. «Не бажаєте завітати до нас?», — запитала вона англійською. «Ми тут саме для цього», — відповів я. «Вхід — двісті гривень з кожного. Всередині отримаєте коктейль», — пояснили нам. Ми віддали куртки в гардеробі, нас швидко оглянув охоронець. «Фотографувати у нас не можна ні зі спалахом, ні без нього», — такі інструкції на вході.
Стриптиз-клуби відчиняються для відвідувачів о десятій вечора
На годиннику десята вечора, заклад щойно відчинився. Ми сідаємо за центральний столик просто перед подіумом для стриптизерок. Принесли обіцяні тришарові шоти. «Я б цього не пив», — радить мені Тоні. У тьмяному освітленні струнка білявка танцює топлес під «Відлік» Онуки. «Припиняти! Розмова!».
Заглядаємо в меню. Поміж тризначних чисел знайшлося мале пиво за 95 гривень. Піднімаю зі столу свічку і махаю офіціанткам. «Подобається тобі дівчина?», — запитує Тоні. Я відповідаю, що надаю перевагу брюнеткам з трохи більшим бюстом.
Дівчатка змінюються одна за одною. Танцюють, роздягаючись до пояса. Деякі працюють без настрою, уникаючи зорового контакту з клієнтами. Інші усміхаються, підморгують чи показують язика, а після танцю підходять до столика, щоб затягнути клієнта на приватний танець. Я оглядаюся і бачу, що крім нашого зайняті лише два столики. За обома сидять компанії турецьких хлопців.
Одна з дівчат виходить під «Кішку» «Океану Ельзи». Тоні захоплений її рухами. Коли вона видирається під стелю по пілону, він коментує наскільки це складно зробити. Танцівниця помічає реакцію і підходить до нашого столика. «Говоришь по-русски?», — запитує вона мене. «Так, а ще українською і англійською», — відповідаю. «Хочешь приват?», — пропонує дівчина, поки я розглядаю її груди. Я прошу її підійти пізніше.
Ех, Одеса... Перлина біля моря
«Поглянь! Така, як ти любиш», — штурхає мене Тоні. Брюнетка з дуже гарними грудьми танцює під «No More Pain» 2Pac. Я погоджуюсь, що вона дійсно відповідає моїм критеріям. Хіба що зависока для мене. «Вони тут усі високі», — каже Тоні.
Дівчина танцює дуже професійно, хоча й помітно, що не викладається на повну — вечір лише розпочався. Після танцю вона підходить і починає танцювати в мене на колінах. Її груди торкаються мого обличчя. «Що мені можна робити?», — запитую. «Ничего нельзя», — каже стриптизерка.
Коли я намагаюся погладити її біля грудей, вона вправно забирає мою руку і додає, що в приваті можна більше. Потім дівчина сідає поруч: «Понравилось?». «Так. Сьогодні ти найкраща», — кажу їй. Вона сміється і каже, що ще не всі виступили: «Смотри, как хорошо танцует. И песню она сама записала, прикинь! Скажи, у неё красивый голос?». Далі вона просить замовити їй випити, піднімає свічку і замовляє собі віскі.
Я зізнаюсь, що працюю журналістом і готую матеріал про стриптиз. Вона каже, що її звати Юлею, а до Львова вона приїхала з Одеси. «Знакомая пригласила потанцевать здесь. Вот я и решила приехать на пару недель», — пояснює вона.
Разом із подругою Юля знімає квартиру недалеко від центру. Подруга називає себе Марго. Поки ми з Юлею спілкуємося, вона вже на повну «обробляє» мого друга Тоні. На столі з’являються суші-роли, келихи з напоями. Дівчата постійно намагаються розкрутити клієнта на нові замовлення – від цього залежить їхній заробіток.
Юля розповідає, що в Одесі займалася танцями на пілоні. Потім перейшла в стриптиз. Головна причина – гроші, але танцювати їй теж подобається. Роздягання лише додає гострих відчуттів. Запитую, чи у Львові більші заробітки. «Да, денег побольше, но дело не этом. Во Львове люди лучше себя ведут. Даже турки в Одессе более распущенные – везде тебя облапают». Запитую, скільки вона заробляє за вечір. «Вы, журналисты, как менты. Всё вам нужно знать. Идём в приват – может, больше расскажу».
Ми обходимо подіум і спускаємося сходами. Приватний танець коштує 500 гривень. Гроші забирає дівчина на вході в «приватну» зону. Далі – кілька кімнаток з диванчиками за ширмами. Ми заходимо в одну з них, Юля починає танцювати і роздягатися.
«А тут що можна робити?», — запитую. Юля каже, що можна все, окрім як торкатись руками до лобка та інтимних зон навколо. І ще цілуватися не можна. «Здесь везде прослушки», – шепоче вона мені. І танцюючи розповідає про «Юру з СБУ», який за всім тут стежить. «На мои приваты даже музику делают тише. Не нравится им, как я себя веду», – Юля напускає таємничості, щоб мене зацікавити.
Вона повністю роздягається і запитує, чи подобається мені її тіло. Відповідаю, що так. «Хочешь потрогать грудь?». «Про це доведеться потім написати в статті, а я ж одружений. Це як явка з повинною», – показую свою обручку. «Твои читатели и так не поверят, что ты меня не трогал», – парирує дівчина. У неї дійсно ідеальні груди – і на вигляд, і на дотик.
Любити платити
Ми повертаємося нагору в зал. Тоні вже сидить з двома дівчатами. Стіл заставлений напоями і тарілками. Нам приносять чек на шість тисяч гривень. Мій друг розраховується за все, поки Юля ще раз танцює біля пілона. Тепер під «Бумбокс» «Вахтёрам». Тепер вона запалює на повну, хоча звідки мені знати, де в цієї дівчини межа можливостей?
Один із чеків наприкінці вечора в стриптиз-клубі
Я не встигаю отямитись, як вона знову опинилася в мене на колінах. Після завершення номера знову замовляє собі алкоголь і каже, що хоче зробити собі губи. Я проти цієї ідеї, але навряд чи можу якось вплинути. Юля збирається переїхати до Львова. Одеса, каже вона, стала страшно запущена. Всюди бродячі пси, ввечері по місту страшно гуляти. А тут їй все дуже подобається, от тільки Юра з СБУ набридає своїми розмовами про розлучення і сімейне життя.
«Путин заберет Одессу», – ділиться вона своїми страхами. «Господи, і тут політика», – думаю я. Врешті я випрошую в Юлі її профіль в Instagram. Вона каже, що сторінка таємна, ховає телефон під столом і сама вводить назву. Схоже, її дійсно звати Юлею. «А на Великдень ви працюєте?», – минулого року тут на дверях висіло оголошення, що на Страсну п’ятницю і в день Христового Воскресіння заклад не працює. Юля відповідає, що цього року всім сказали вийти на роботу.
Тоні вже двічі встиг побувати в кімнатці за ширмою. Я відмовився піти на другий приватний танець. Нам приносять ще один чек – тепер на чотири тисячі гривень. Дівчата постаралися на славу. Пора забиратися. «Їх ніби вітром здуває, коли кажеш, що тобі пора додому», – каже Тоні зі сміхом. Наші розваги обійшлися йому в 12 тисяч гривень.
На вулиці він ділиться враженнями: «Приватні танці вони танцюють, наче якісь католички. Тільки з другої спроби я отримав те, що хотів. У Лос-Анджелесі дівчата розкутіші, але тут природніші». Я кажу, що дівчата з Одеси не можуть бути католичками. А ще – радію, що завтра Чистий четвер. Сповідь і причастя.