Хочу запропонувати суспільству стратегічний план для держави на найближчі роки. Він сподобається не всім, але мені байдуже. Я не долар, щоб всім подобатися.
Отже, якщо ми хочемо миру в Україні, можливо, в першу чергу, меню для Президента має включати не зміни до Конституції, які послаблюють самого Гаранта, а наступний план дій для країни:
1. Україна стає асоційованим членом ЄС;
2. Україна не претендує на членство в Євросоюзі протягом наступних 10 років. Справедливості заради – ми від цього нічого не втрачаємо. Бо по-перше – нас там не чекають. А по-друге – Євросоюз сам перебуває в кризі і не факт, що зможе прийняти нових членів найближчі роки;
3. Україна не претендує на подачу заявки до НАТО, де нас також не чекають, і зосереджується на розбудові власних Збройних сил;
4. Україна оголошує про нейтралітет за прикладом Австрії;
5. Росія забирає з Донецької та Луганської області своїх найманців, допомагаючи відновити закони України в цих регіонах;
6. Україна з Росією відновлює спільні кордони в Донецькій та Луганській областях;
7. Росія не претендує на свою роль в конституційному процесі на території України;
8. Україна та Росія відновлюють економічні стосунки на рівні 2013 року;
9. Україна та Росія, для нормалізації стосунків на перехідний період, оголошують про спільне управління АР Крим, з подальшим проведенням референдуму за участі міжнародних спостерігачів, який має дати справедливу відповідь на питання – в якій країні вони хочуть себе бачити. І прошу не піднімати істерики по типу «Балога пропонує віддати Крим». Ми його вже віддали. Вірніше, не ми, а ті, хто керував державою в лютому-травні 2013 року. Зараз кримське питання не піднімається взагалі, про нього забули навіть наші Західні партнери. А такий сценарій, як пропоную я, дає нам шанс повернути свою територію. Тим більше, ми маємо для цього непогані шанси – розчарування жителів півострова колосальне, пропагандистський угар пройшов і люди починають тверезіти.
10. Те саме стосується окупованих територій Донецької та Луганської областей. Давайте і там проведемо демократичний референдум, з міжнародними спостерігачами і раз і на завжди закриємо це питання. Думаю, в такому випадку, царі Донбасу стануть першими агітаторами за те, що жити потрібно з Україною. Бо вони самі прекрасно усвідомлюють, що під Москвою вони стануть ніким.
Якщо Росія хоче зняття санкцій, а Україна – миру в державі, то мої пропозиції – це шлях до порозуміння. Це шлях до відновлення елементарних сусідських відносин. Бо сусідів, як відомо, не обирають, вони від нас нікуди не подінуться. Потрібно визнати усе таки, що помилки були як з боку керівництва Росії, так і з боку нашого керівництва. Війною ми проблему не вирішимо, а терплячою дипломатичною сапою та поступками з обох сторін – можемо досягти результату. Шанси, на мою думку, дуже високі. Але, знаю точно, що ми нічого не доб’ємося створенням нових політичних помилок, типу змін до Конституції, на яких наполягає Москва, а відповідно і Захід. Росія має зрозуміти - цим ми нічого не вирішимо. Порошенко має зупинитися в продукуванні нових помилок. Все, що потрібно – поставити на паузу деякі процеси, щоб досягти миру.
Смію сказати, що мій сценарій – перший, не популістський і дієвий набір заходів, який допоможе вберегти державу від краху. Всі, кому він не подобається, нехай запропонують кращий. Головне, щоб він був реальний до втілення, бо мій сценарій – саме такий. Але я не знаю лише одного – чи готові до цього Порошенко з Путіним, щоб не розвалювати, як Україну, так і Росію.