Львів входить у трійку міст із найдорожчим житлом. Один квадратний метр тут коштує від тисячі доларів. Причина тому – великий попит. Місто Лева – на сьомому місці за чисельністю населення в Україні, та от за його щільністю – на третій сходинці.
Оскільки купити навіть найменшу квартирку для пересічного українця – задоволення майже нереальне, доводиться її винаймати. Проте це завдання також не з легких.
Через кума-свата-брата
1-2 кімнатна квартира у Львові коштуватиме вам у середньому 1500 гривень за місяць. Звісно, до цієї суми ще варто додати комунальні послуги. Вони ж залежать від системи опалення та інших чинників (хто прописаний у квартирі, чи є якісь пільги). За такі гроші ви можете надіятися на більш-менш нормальні умови для проживання, косметичний ремонт.
Маклер Вадим Кірьянов (агенція «Євростандарт») каже, що житло шукають в основному студенти.
«Найбільшим попитом користуються дешеві квартири, оскільки переважна більшість орендарів – студенти. Ну або молоді пари без дітей. Вони тільки починають самостійне життя (без гуртожитку і родини). Усі шукають з прив’язкою до місця навчання або праці. Близькі до них за попитом можуть бути квартири дорожчого класу, такі, де проживатимуть сім'ї. Їх вже цікавить наявність ремонту та опалення. Перевагу надають автономному», – розповідає Вадим.
Найдієвіший і найбезпечніший спосіб знайти житло – простий як двері. Даєте спецзавдання усім знайомим, родичам та друзям. Навіть якщо на конкретний момент вони не мають потрібної інформації. Мимовільні розмови іноді приносять набагато більше користі, ніж здається.
Ірина Кривошеєва, тернополянка, тільки таким методом і користується.
«Усі оголошення в газетах та Інтернеті – від агенцій. Я це давно знаю, тому навіть не пробую так шукати помешкання. Взагалі-то житла є багато, просто треба приділити максимум часу для пошуків. Я люблю комфорт, тому на погано облаштовані кухні чи ванни навіть не дивлюся»,– каже Ірина.
Абонент поза зоною досяжності
І справді, набравши у пошуку «оренда квартири у Львові», перше враження доволі оптимістичне. Одно- і багатокімнатні, з ремонтом і без, у багатоповерхівках та особняках, з меблями і пусті, дорожчі і дешевші. Одним словом, вибір – превеликий. Людина обирає фотографію з житлом, що сподобалося, телефонує на вказаний номер… А далі починається найцікавіше.
У першому випадку ви сконтактуєтеся з менеджером із агенції нерухомості. Аби не бути голослівними, ми знайшли людину, котра працювала у цій сфері не один місяць і знає усі деталі «квартирного бізнесу». Щоправда, своє прізвище дівчина називати не хоче. Каже, що її начальство – люди доволі агресивні. Тому, цитуючи її, обмежимося лише іменем – Руслана:
«Я працювала у львівській агенції нерухомості майже рік. За цей час встигла надивитися стільки афер, що навіть страшно розповідати. Що стосується оренди квартир, то тут працює давно розроблена схема. Нею послуговуються майже всі, ніхто не вигадує велосипеда. Суть така. Ми даємо оголошення на сайти, у соціальні мережі, в газети (найбільше у «Ваш магазин»), людина телефонує. А далі вже треба діяти залежно від того, що хоче замовник. Тобто, ми можемо дати йому все».
Отже, якщо людина просить дві кімнати з меблями і пральною машинкою на першому поверсі у Галицькому районі Львова, то агент неодмінно таку і запропонує. Запросить в офіс, дасть кілька номерів телефонів. Ну і візьме за свої скромні послуги немало-небагато – кілька сотень гривень. Щасливий замовник починає телефонувати на куплені номери…
«Але нічого у нього не вийде. Телефон буде або вимкненим, або слухавку зніме людина, котра сидить у сусідній кімнаті в офісі цієї ж агенції. І скаже, що квартиру здали ось буквально півгодини тому. Звісно, насправді ніяких квартир принаймні в нашій агенції не було. Зате офіс мав багато телефонів – так легше дурити замовників», – підсумовує Руслана.
Вона каже, що коли звільнялася, директорка навіть погрожувала їй. Обіцяла, що звернеться в міліцію, де на дівчину заведуть кримінальну справу.
У другому випадку ви зустрінетеся із маклером. Порівняно з агенціями, це реальніший спосіб отримати житло, а відповідно, дорожчий. Маклер справді знайде вам помешкання, приведе вас на місце, все покаже-розкаже. Але попросить у винагороду суму щонайменше рівнозначну місячній платі за цю квартиру.
Ціна і якість – поняття несумісні
Христина Красуляк винаймає житло у Львові вже шість років. Спочатку із сестрою – під час студентського життя, а зараз – із хлопцем. За цей час дівчина змінила чотири квартири. І вважає себе щасливою, бо інші знайомі змінюють помешкання кожних півроку.
«Мені якось завжди вдавалося знайти квартиру через знайомих і родичів. Але загалом, як на мене, організованого ринку оренди у Львові нема. Є страшна монополія і шахрайство. Оголошення рясніють пропозиціями, які не мають зв’язку з реальністю і з'являються лише для того, щоб заманити клієнтуру. Маклери працюють як бандити, часто залякують і наймачів, і орендодавців. У мене був досвід співпраці з такими людьми. Вони не могли ніяк підтвердити законність своїх дій, не давали жодних гарантій і до всього переслідували мене, щоб я не повернулася до квартири і не домовилася з господарями напряму. І за все це «задоволення» потрібно дуже недешево платити», – розповідає Христина.
Про співвідношення якість-ціна не з чуток знає Олег Онищук. Чоловік живе і з дружиною і маленьким сином. На власне помешкання молода сім'я не має коштів, тож уже багато років доводиться переїжджати від одних власників до інших.
«Найгірше те, що моя робота займає дуже багато часу, а дружина не може займатися пошуками житла, бо нема з ким залишити малюка. Я приходжу ввечері з роботи, моніторю оголошення, роздивляюся фото, домовляюся про зустрічі, а насправді квартира має зовсім інший вигляд. І навіть при тому, що я готовий платити більш-менш пристойну суму, мені пропонують настільки «вбиті» варіанти, що там нереально жити», – скаржиться Олег.
Власне, у цьому, мабуть, і полягає найбільша проблема. Молоді люди, котрі лише починають самостійно заробляти на хліб насущний, отримують в місяць в середньому 2500 гривень. Щоб орендувати житло, доводиться відняти від цієї суми більше, ніж половину. Та навіть при цьому квартиру знайти важко. Бо на кожному кроці чигає хтось ласий на легкі гроші.
Так, Львів – відкритий для світу. Однак якщо ви надумали покидати батьківську хату чи переїжджати сюди з провінції, майте на увазі: аби оселитися, потрібно обійти чималу смугу перешкод. А потім, розклавши речі у винайнятій квартирі, не забудьте надіятися на краще. Бо раптом, одного чудового дня, ситуація таки зміниться. І купити квартиру чи збудувати будиночок зможе кожен, хто цього справді потребує. Думки ж матеріалізуються.