Дітям – подарунки від помічників святого Миколая. Студенти-католики з товариства «Обнова» напередодні свята завітали до школи-інтернату в Нагуєвичах. Подарунки для вихованців збирали гуртом — долучалися до благодійної справи і львів'яни, і мешканці інших міст.
Цього грудня працівники телерадіокомпанії «Люкс» і самі стали помічниками святого Миколая: за кілька тижнів придбали презенти для дітей зі школи-інтернату в Нагуєвичах.
«Ми вирішили, що треба хоч щось трошки хороше дати дітям, які не все мають. І ми, в принципі, теж діти, які дуже люблять Миколая. І тому ми вирішили, що це дуже крута штука, і реально класно шукати подарунки, і дивитись на ці листи і відчувати, що ти комусь допомагаєш. Ну, це дуже круто», — розповідає журналістка сайту Радіо Максимум Наталія Лейцюсь.
У цій школі навчається понад сотня дітей з першого до десятого класів. У них — порушення зору. На навчання з'їжджаються з цілої області.
Напередодні свята до них приїжджають дуже очікувані гості: студенти з католицької організації «Обнова». Подарунки для діток збирали гуртом. Зі собою привезли ще солодощі, а для новорічного настрою — ялинки.
«Зібрали 108 подарунків, тому що в школі-інтернаті навчається 108 дітей. Долучалися львів'яни, а також люди з області, «Новою поштою» до нас приходили подарунки також із Києва. Тобто багато людей охопила ця акція», – розповідає голова товариства «Обнова» Вероніка Гнилиця.
До дітей студенти приїжджають уже 15 років поспіль. На цю добру традицію вихованці чекають із нетерпінням. Бо будуть не лише подарунки.
«Ще конкурси, ігри та виступи», — пригадує учениця школи-інтернату Андріана.
«Я люблю їх, бо вони до нас часто приїжджають. Не за подарунки я люблю їх, бо вони до нас приїжджають і з деякими я спілкуюся», — додає учениця Юля.
Аби зробити добру справу, кажуть благодійники, не обов'язково чекати спеціальної дати — адже ті, хто потребує допомоги і головне спілкування — будуть раді завжди.
«Як тільки є можливість, так і треба робити. Але яким би не було добро, найбільше, що потребують діти — наші увага й турбота. Вони цінують не тільки, власне, матеріальні речі, які ми все одно їм привозимо і даруємо, але найперше — нашу любов», — каже учасниця товариства Оленка Пляченко.