Проект музею ім. Володимира Патика створила студентка НУ «Львівська політехніка» Мар'яна Борейко. Цей проект – її бакалаврська робота.
За задумом авторки проекту, цей музей мав би розташовуватися на початку Брюховицького лісу, посеред сосен, навпроти музею Дзиндри. Студентка каже: головне в музеї – простота й простір.
«Він – сучасний. Хотілося, щоби видно було з інтер'єру і з екстер'єру, що це є сучасний музей Володимира Патика», – розповіла авторка проекту Мар'яна Борейко.
Володимир Патик – знаний львівський живописець, пейзажист і майстер натюрморту. У 1996 році художникові було присвоєно почесне звання Заслуженого художника України, а у 1999 р. присуджено Шевченківську премію за серію робіт «Земля Шевченка» і твори останніх років. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Володими Патик помер 28 серпня 2016 року. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Ідея вшанувати пам'ять митця виникла не випадково. Під час подорожі до Іспанії минулого року Мар'яна познайомилася з сином художника Остапом.
Я сиділа в аудиторії. Нам розказували, що ми можемо проектувати, тобто громадські споруди. І був перелік споруд, і коли я почула, що ми можемо проектувати музеї, я зразу згадала Остапа Володимировича. Я його спитала, чи можна мені спроектувати музей Володимира Патика. І він мене підтримав», – розповіла Мар'яна Борейко.
За задумом, музей одночасно зможе вміщати до п'ятиста людей. Також тут запроектовано кінолекторій, виставкові зали та кафе. Музей має стати місцем, куди зможуть приходити місцеві, приїжджати на екскурсії туристи з України та світу. Працюючи над проектом, Мар'яна часто радилась із Остапом Патиком.
«Я, маючи трохи досвід у мозаїці, запропонував, щоби диплом не був таким сухим архітектурно, оздобити його мозаїчним панно у вигляді птахи. Ми використали на фасаді роботу Володимира Патика – «Птиця з кам'яної могили». То такий ремікс трошки на роботи батька», – пояснив Остап, син Володимира Патика.
При створенні проекту триповерхового музею Мар'яна розглядала іноземні аналоги музеїв та галерей.
«Використання сучасних матеріалів – навісних панелей, які динамічні. Вони можуть відкриватися й закриватися, залежно від потреби в освітленні і від зміни експозиції. Важливо, що передбачена така поліфункціональність цієї споруди, що всередині є якісь мультимедійні простори», – пояснила науковий керівник Ярина Онуфрів.
Проектом студентка жила майже півроку.
«Ну, сиділа над ним. Коли приїжджала до мене, допрацьовувала. В основному вона жила у Львові, тут і працювала. Я знаю, що сиділа по ночах працювала», – згадує Руслана Борейко, мама Мар'яни
Після захисту бакалаврської Мар’яна разом із Остапом Патиком шукатимуть можливості для реалізації цього проекту.