Подаємо офіційний відгук Студентського братства ЛНУ ім. І.Франка на статтю Ірини Магдиш “Що трапилося із Студентським братством?”
Чомусь якщо намалювати на білому аркуші чорну цяточку і запитати людей: «Що ви бачите?», то більшість відповість: «Чорну цятку». Але мало хто зауважить, що на аркуші дуже багато білого.
«Співаник Студентського братства» — “збірник українських пісень, популярних серед сучасної молоді” ( цит. з передмови). До нового «Співаника» увійшло 226 творів, серед яких авторські та найкращі зразки народних, повстанських, пластових і власне студентських пісень.
У розділі “Патріотичні” (44 твори) можна знайти козацькі, повстанські, пластові пісні та пісні авторства Олега Покальчука, Клима Обуха, Едуарда Драча, Василя Чудика, Віктора Винника, Ярослава Юрчишина, Олександра Шевченка і багатьох інших. Серед них є і такі рядки:
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі, тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Приспів:
Україно! Ти моя молитво!
Україно! Моя розпуко вікова!
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
***
Їхали козаки та й пісню співали
Про те, як любили і як воювали
За рідную землю, за батьків і друзів,
І за спів дівочий, що дзвенить у лузі.
***
Вернулись хлопці вже з походу,
Коли зацвів надворі май.
Подай же їм з криниці воду,
І вишитий рушник подай, і хліб розкрай.
***
Щось не так, Іване. Годі.
Певно, бреше цей добродій,
Бо ж не задля цісарських щедрот
Зі словами «Ще не вмерла!»
Йшли ми на гарматні жерла,
Йшли за Батьківщину, за народ!
***
А син не вірить, син маму просить:
«Пустіть же, мамо, бо мушу йти.
Вже вражі кулі знов друзів косять,
І знов палають наші хати.
***
У розділі “Ліричні”, що налічує 87 творів, подано українські народні, сучасні естрадні пісні, а також пісні Богдана Стельмаха, Ігоря Білозіра, Володимира Івасюка, Григорія Чубая, Андрія Підлужного, Сергія Фоменка, Олександра Смика та багатьох інших. Читаючи імена авторів, мабуть, кожен вже сам наспівує собі уривки з пісень, тому навряд чи варто наводити їх тут.
Розподіл пісень на розділи умовний і не є строгим. Часто пісні до того чи іншого розділу відбиралися, зважаючи на манеру виконання, настрій мелодії: чи то бойову або маршову (патріотика), чи то повільну, спокійну (лірика), чи веселу і життєрадісну (жартівливі) тощо. Кожен у тематиці вбачає щось своє, і не завжди його думка збігається з поглядом упорядників. І це цілком нормально. Скільки людей, стільки й думок.
“Кожне покоління братчиків має свій репертуар пісень, що найбільше відповідають духові часу. Оскільки до «Співанка» увійшли здебільшого пісні, знані і співані у братському колі” ( цит. з передмови), то збірка, призначена для широкого кола читачів, містить також твори, які не популярні у братстві, а поширені в інших середовищах.
Щодо правопису збірки, то більшість пісень подано в авторському варіанті або записано на слух з аудіоматеріалів. В окремих випадках норми сучасної української мови порушені цілком свідомо – з метою максимально точно відтворити особливості виконання конкретного пісенного твору.
Якщо взяти до уваги саму книжку, афішу, прес-релізи, фото та відео з презентації чи прес-конференції ( https://www.youtube.com/user/1988Yuriy?feature=mhum, https://picasaweb.google.com/radik125/92011#), то можна побачити лише символіку Студентського братства. Жодна політична партія, приватне підприємство чи будь-яка інша установа до видання «Співаника» не причетні. Студентське братство — самостійна, незалежна, свідома організація, яка не піддається маніпулюванню. Гроші на видання братство збирало самостійно без жодних спонсорів. Над збіркою працювали молоді люди, члени Студентського братства ЛНУ ім. І.Франка, які зацікавлені у популяризації української пісні. Вихід у світ другого видання свідчить про попит на збірки українських пісень, бажання молоді співати, пізнавати та підтримувати своє, українське.
Упорядники просять вибачення, якщо образили будь-чиї релігійні, національні, політичні чи будь-які інші погляди. Мета видання «Співаника» – зібрати і донести до якнайширшого кола читачів популярні серед молоді українські пісні, підкреслити їх різноманіття у красі та наповненні.
Голова Правління СБ ЛНУ ім. І.Франка Нога Андрій
Керівник проекту Пирч Юрій
Нагадаємо у своєму блозі на ZAXID.NET менеджерка проектів Незалежного культурологічного часопису Ї Ірина Магдиш зазначила: «Як бути із «неграми шовіністами» і «жидами у гетто»? Якщо це дурість дитяча, то це одне. Якщо ж це керовано дорослими, то що трапилося із Студентським братством, з елітою еліт студентства, з яких почалася Революція на граніті, Товариство Лева і, врешті решт, сама незалежна Україна? Гроші на видання напевно збирали не студенти, заощаджуючи на пиві».