Давайте відверто про територію колишнього ринку «Добробут».
Сьогодні мали чергове засідання в Апеляційному господарському суді. І що скажу: вистава часом видовищніша, ніж у драматичному театрі. Опоненти демонстрували яскраві акторські техніки та режисерські інтервенції, емоційні гойдалки та високопарні слова, ну і звісно, вправні маніпуляції у трактуванні документів. У фіналі ж кульмінаційне твердження: міська рада свавільно порушує права інвесторів, після такого жоден інвестор більше до Львова взагалі не прийде. Завіса, оплески. Сльози заважають говорити…
Але давайте про факти. Бо вони, як відомо, – річ уперта.
На ділянці позаду Оперного мав бути готель. Готель є? Нема.
Спільне підприємство, яке мало будувати цей готель є? Підприємство є. А Львівська міська рада, яка була серед засновників з найбільшою часткою (55%!) в ньому є? Нема. Її просто викинули з процесу. Мовляв, через відмову покривати борги підприємства. У підсумку таких юридичних маніпуляцій частка міста зменшилася до 0%.
Особливий цинізм цієї історії в тому, що внеском міста було не лише право користування ділянкою 1,47 га на теперішній площі Князя Осмомисла. Міська рада виділила ще одну ділянку площею 1,63 га на вулиці Земельній.
Також у 1990-х роках міська рада відселила мешканців чотирьох будинків з території, де планувалося будівництво готелю – їм було надано 28 квартир.
А на початку 2000-х років, коли СП «Галінвест» нібито вже був у скрутному становищі, міська рада додатково виділила ще земельну ділянку площею 0,32 га для будівництва житлових котеджів на вул. Таджицькій. Здогадайтеся, хто там зараз живе?
Підсумуємо. Будівництва нема. Готелю нема. Частки міста нема. Навіть базару вже нема, який знищили так звані інвестори, розігнали торгівців.
Земля от є, та вже у постійному користуванні інвесторів. Не пройшло і третини століття, як вони вирішили її сформувати: у 2020-х роках за документами з глибоких 1990-х. Причому зробили це через кадастрового реєстратора, без рішення органу місцевого самоврядування. Очевидно, така земля у центрі міста –надто ласий подарунок, щоб від нього відмовлятись. Але зроблено це було в очевидно незаконний спосіб.
Те саме з майном. Місто давало дозвіл на облаштування тимчасового ринку. Натомість через чверть століття було оформлено право власності на 5200 метрів квадратних фундаменту незбудованого готелю. Теж через реєстратора.
Законно? Справедливо? Ну в це просто неможливо повірити!
Тому якщо хтось мені скаже, що ця ситуація про інвесторів і бізнес. То я відповім: не грайте кіна! Ця ситуація про свідомий обман громади міста та порушення її інтересів, які ми будемо продовжувати відстоювати.
І так, позиція міської влади – на цій локації Львова має бути громадський простір, який стане окрасою міста.