Касаційний адміністративний суд остаточно зобов'язав Львівську міську раду винести та закріпити на місцевості межі історичного ареалу Львова та віднести цю територію до земель історико-культурного призначення.
Як ідеться у матеріалах справи, ще в 1997 році Кабмін прийняв постанову про комплексну програму збереження історичної забудови Львова, а через рік центральну частину міста віднесли до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Своєю чергою, у 2005 році виконком Львівської міськради визначив межі історичного ареалу та графічно їх позначив.
Історичний центр Львова, визначений виконкомом ЛМР (клікніть для збільшення)
За версією прокуратури, Львівська міськрада надалі не приймала жодних рішень для віднесення історичного ареалу Львова до земель історико-культурного призначення, а також не працює над виготовленням документації із землеустрою на об`єкти культурної спадщини. Також ЛМР не інвентаризувала землі в межах історичного ареалу та не закріпила на місцевості ці межі.
Йдеться про 120 га давньоруської та середньовічної частини Львова та території собору св. Юра, а буферна зона ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу визначена площею маже 2,5 га.
У 2016 році Львівський окружний адмінсуд задовольнив позов прокуратури і визнав бездіяльність Львівської міськради щодо винесення меж історичного ареалу та їх закріплення на місцевості протиправною. Згодом це рішення підтвердив Львівський апеляційний адміністративний адмінсуд.
На це рішення Львівська міська рада подала касацію разом із «Об'єднанням комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу» і представництвом «Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу». У касаційних скаргах вони зазначили, що на спірній території є державний заповідник, землями якого має право розпоряджатись лише Кабмін.
Утім 19 березня колегія судів Касаційного адмінсуду в складі Лариси Мороз, Анни Бучик та Лариси Тацій ЛМР відмовила, залишивши чинними рішення судів попередніх інстанцій. Міськраду зобов'язали внести межі історичного ареалу та закріпити їх на місцевості, а також віднести землі в його межах до категорії земель історико-культурного призначення.
Постанова касаційного суду набрала законної сили й оскаржити її не можна.