До Університетської лікарні ЛНМУ військовий Віталій Дячук звернувся через біль у спині, який дошкуляв все більше. МРТ показало, що у нього кіста у поперековому відділі хребта. У Житомирі відмовилися оперувати, тож захисник звернувся до лікарів Львова, зокрема, судинного хірурга Тараса Кобзи.
Віталій Дячук – військовий з 2015 року. Був штурмовиком, снайпером, вибухотехніком, а тепер працює інструктором. Під час виїзду на бойові в 2025 він відчув біль в спині. МРТ показало, що проблема серйозна і без операції не обійтися. Своє життя і здоров’я захисник довірив другу, також військовому, який розумів його без зайвих пояснень, повідомили у лікарні.
«Я звернувся до судинного хірурга Тараса Кобзи, бо він теж військовий, воював з 2014 в АТО, а потім під час повномасштабної війни як лікар рятував поранених. Він розуміє психологію військового, чому ми не можемо бути під меднаглядом і робити динамічне спостереження. В моєму випадку, я можу потрапити на пів року в бліндаж», – каже Віталій Дячук.
Судинний хірург Тарас Кобза знав пацієнта, познайомився з ним перед повномасштабним вторгненням. Він проводив з лікарем вогневу підготовку, давав ази снайперської підготовки. Згодом вони пересікалися кілька разів, бо Віталій брав участь у звільненні Києва, проводив великі операції з залученням бронетехніки, авіації, артилерії.
У Львові військовому поставили діагноз: множинні кісти у воротах нирки, кваліфіковані як Босняк-3, Босняк-4, що є передраковим станом. Це велика загроза життю, бо найменші травми могли призвести до розриву кіст і викликати артеріальну кровотечу або переродитися в онкологічне захворювання. Це був прямий показ до операції.
У лікарні створили консиліум із урологів, онкоурологів, судинних хірургів. Спільно дійшли висновку, що слід оперувати нирку. Спершу планували провести аутотрансплантацію нирки: вийняти нирку, висікти з неї кісти і тоді повернути її на місце. Але у пацієнта були серйозні руйнування тканин, тож нирку довелося видалити.
Під час операції хірурги побачили, що кишківник припаяний до печінки. Це навело їх на думку, що кістоутворення почалося після перенесених травм пацієнта. Операція пройшла без ускладнень.
«Оперувати друзів дуже важко. Коли я почав хірургічне втручання, мені довелося перемкнутися, змусити себе не думати, що я оперую Віталія», – каже Тарас Кобза.
Уже на другий день після операції військовий ходив і не відчував болю в попереку. Поруч з ним – дружина Ліза, також військова.