Протягом останніх тижнів мав ряд зустрічей з тими, хто зараз обороняє державу – від рядових бійців, до вищого офіцерського складу. Звичайно, хлопці роблять кожен хто, що може. Звичайно, армія рік тому і сьогодні – дві великі різниці. Але, є речі, які з незрозумілих причин не робляться взагалі, або допускаються стратегічні помилки. Звичайно, всього розповісти не можу, але вважаю своїм обов’язком публічно звернути увагу керівництва держави на деякі принципові моменти. А саме:
1. Сухий підсумок мирних ініціатив Президента – це не лише збереження людських життів. Це і деморалізація наших бійців та час на перегрупування російських сил і терористів з ДНР і ЛНР.
2. В даний час наші військові переважно лише сидять у окопах на умовному кордоні України з терористами, і все що можуть – відстрілюватися. Добро на спецоперації ніхто не дає. Як і не говорять, скільки часу ще потрібно буде просто сидіти в окопах.
3. Закон «Про очищення влади» в Збройних Силах не виконується, або виконується по-своєму. З одного боку з Генштабу звільняють професійних і принципових, але не комфортних для вищого керівництва спеціалістів. З іншого – ті, хто розвалювали ЗСУ і служив Януковичу, уникли люстрації через «оформлення» участі в АТО. Висновок – закон «Про очищення влади» потрібно доопрацювати, щоб посвідчення учасника бойових дій не було імунітетом для тих, кому у владі не місце. Також Генштаб терміново потрібно підсилити професійними кадрами. Нонсенс, але в країні, яка перебуває в стані війни, посади начальників головних управлінь Генштабу ЗС, заступників начальника Генштабу – вакантні. Тобто, просідають цілі напрямки. Міністру оборони довірили владу – працює уже місяць, а посади заступників Міністра та керівників ключових департаментів, теж вакантні. Виникає питання: це що – недовіра до нового Міністра, чи забаганки клерків, які ставлять палиці у колеса кадровій політиці?
4. Військові просять терміново, на будь-яких умовах провести обмін військовополоненими. Це – задача для дипломатів та спецпереговорників.
5. Дається взнаки те, що до цих пір не завершена робота над стратегічними військовими документами. А це - Стратегія національної безпеки, Воєнна доктрина України, Державна програма з розвитку озброєння і військової техніки, Державна програма розвитку оборонно-промислового комплексу України. 6. Потрібно зрівняти соціальні стандарти для всіх силових структур, які беруть участь в АТО. Це може прозвучить абсурдно, але не рідкість, коли в одному окопі, на одному блокпосту, виконуючи аналогічні завдання, бійці отримують різну заробітну плату. Бо хтось є співробітником МВС, хтось ЗСУ, хтось – СБУ і т.д.. 7. Потрібна єдина стратегія співпраці з волонтерським рухом. Поки що вона є лише у Міністерства оборони. Але, усе решта працює хаотично і безсистемно, їхня діяльність досі не регламентована жодним нормативним актом. Робота волонтерів була б в рази ефективніша, якби її координувала одна структура. Наприклад, при РНБО. 8. Те саме стосується медичного забезпечення. Кожна силова структура має свою відомчу медицину, хоча війна у нас одна, ворог – один, і бійці, які отримують поранення – усі наші громадяни. Тому, уся відомча медицина має теж координуватися з одного центру. Якщо коротко, то так виглядає перелік питань, які потребують термінового вирішення на державному рівні. Більшість з них можна зняти ухваленням простих управлінських рішень. Тому, розраховую на те, що Банкова почує військових. Якщо ні – буду намагатися донести ці проблеми іншим способом, не лише публічно.