Чому на заході України популярна свастика? Під таким кричущим заголовком у лондонському виданні The Daily Beast днями був опублікований матеріал журналістки з російським корінням Ганни Нємцової. Переклад розміщений на російському Інформресурсі, що займається передруком публікацій інопреси.
Вихідний матеріал (англійською мовою) подано так, як ніби свастика для українців стала чимось на зразок модного татуювання або нафарбованих нігтів. У недосвідченого європейського читача може скластися враження, що мешканці Західної України прикрашають фашистським символом свої будинки, вітрини магазинів і машини – «популярний» же! Насправді все відбувається приблизно так, як в «жабі», що гуляє у соцмережах: «Подивився ОРТ (провідний російський телеканал, – А.К.) – страшно вийти на вулицю! Вийшов на вулицю – виявляється, страшно дивитися ОРТ!».
Днем з вогнем не знайти, наприклад, у Львові зображення свастики у громадських місцях. Звісно, зрідка її можна-таки виявити на якомусь старому паркані чи будівлі, але тільки у примітивному виконанні маргіналів чи дітей, котрі бавляться у «війнушку». У російських містах, між іншим, мені вона траплялася на очі значно частіше і в професійнішому виконанні.
Після «творчого» доопрацювання співробітниками російського інформресурсу матеріал «британки» взагалі став схожим на пропагандистський опус, виготовлений на замовлення Кремля. Твір росіян під тим же заголовком (природно, російською мовою) починається з абзацу, який в першоджерелі розташований майже у самому кінці. В результаті читача з перших слів, що називається, б'ють по голові: «Більшість націоналістичних та ультраправих молодіжних організацій України сьогодні використовує символіку, яка асоціюється у мільйонів громадян України з нацистською армією, яка в роки Другої світової війни окупувала Україну і лютувала на її території».
У людини невтаємниченої знову-таки може скластися враження, що Україна аж кишить «націоналістичними і ультраправими молодіжними організаціями». Але це далеко не так. Такого роду організації в країні існують, але їх можна перелічити по пальцях, до того ж проросійських серед них більше, ніж суто українських. За винятком створених бойовиками ДНР і ЛНР, яких підживлює Кремль, ці організації ведуть свою діяльність в основному лише на папері, а нечисленність не дозволяє їм набрати якоїсь відчутної політичної ваги. Українці виявилися не такими дурнями, як мешканці Росії, щоб зовсім уже беззастережно вірити пройдисвітам від політики.
Більше того, якщо взяти столицю порушеної «британкою» Західної України – місто Львів, то тут ще 2011 року міська рада прийняла ухвалу про заборону використовувати комуністичну та нацистську символіку на території муніципалітету. Правда, обласна прокуратура, яка перебувала тоді у жорсткій залежності від режиму Януковича (як відомо, він був повалений народом в лютому ц.р.), майже відразу ж опротестувала документ, і відтоді питання ніби зависло в повітрі. Недавно до нього повернувся новообраний президент Петро Порошенко. Наприкінці нинішнього літа він доручив Кабміну України розробити законопроект про заборону символіки колишнього СРСР та інших «недемократичних або тоталітарних режимів, самопроголошених квазідержавних утворень, сепаратистських чи терористичних організацій чи груп». Про це глава держави особисто повідомив у своєму офіційному твіттер-акаунті.
Тож не все так страшно з «фашизмом» в Україні, як малюють деякі закордонні ЗМІ. Іноді їхнє «мистецтво» напускати туману просто дивує: цілком очевидні ознаки фашизму в путінській державі-царстві вони не помічають, а висмоктаний з пальця «фашизм» в Україні роблять чи не світовою проблемою. Майстри інформаційного «кидка» у всій красі.
Втім, не так уже й важко здогадатися, як і чому народжуються такі творіння. Тема «українського фашизму» в Росії не сходить з телеекрану. Майстри агітпропу Кисельов, Соловйов, Дугін та інші «балакучі голови» путінського режиму то придумають розп’ятого українськими військовиками хлопчика на Донбасі, то видадуть за свіжу фотохроніку кадр десятирічної давності з іншої частини планети, то складуть «звіт ...ської розвідки» про збитий Боїнг за наказом «київської хунти»... Треба віддати належне росіянам: на батьківщині Станіславського навчилися розігрувати жалісливі сцени. Мабуть, дехто з європейських та американських акул пера й мікрофона черпає «інформацію» і натхнення з «мильної опери» під назвою «Русский мир і його великий вождь Пу».
Моя розповідь буде неповною, якщо не повідомити, на підставі чого ж російська кореспондентка лондонської газети зробила своє «карколомне» узагальнення. Виявляється, у Львові розташована «штаб-квартира» якоїсь націоналістичної організації «Ідея нації». Не біда, що в місті про неї майже ніхто не чув. Неважливо, що її лідер, активіст місцевого розливу Остап С-в, не користується у галичан ні великою повагою, ні навіть елементарною упізнаваністю. Як повідомила «британка», він «багато років без особливого успіху шукав популярності в народі». І в результаті, як пишуть російські обробники англійської публікації, «прийшов до думки, що, можливо, щось не так з емблемою (лев, що дереться крутим схилом). Тому... вибрав інший символ: злегка змінену свастику, яку Гітлер 1920 року зробив емблемою нацистської партії».
За словами Нємцової, ідея «спрацювала». А як насправді?
За інформацією самого С-ва, в його організації числиться близько тисячі осіб. Здавалося б, чимало, але треба враховувати, що організація складається з 14 осередків у різних куточках країни. Тобто фактично це – нечисленні групки, які ніяк не впливають на суспільно-політичну ситуацію навіть на рівні своїх міст.
Характерно, що поза увагою російської журналістки залишилася інша націоналістична організація – Всеукраїнське об'єднання «Свобода», яке також зародилося у Львові. Дітище відомого націоналіста Олега Тягнибока – не рівня дрібному збіговиську С-ва. У 2010 році «свободівці» навіть перемогли на місцевих виборах у Львові, що дозволило їм зайняти провідні позиції в міській та обласній радах. Але ж чому це сталося? Партія регіонів, яка перебувала на той час при владі на чолі з Януковичем так боялася свого основного політичного конкурента – «Батьківщину» Юлії Тимошенко, що адміністративним шляхом зуміла не допустити цю партію до виборів. Подаючи голоси за націоналістів, галичани фактично проголосували проти одіозного режиму Януковича, але ніяк не за націоналістичні ідеї.
Нині авторитет «Свободи», соціально-економічні проблеми регіону для якої виявилися не цілком по зубах, в тому ж Львові помітно впав. Та й в ідеологічному плані партії доводиться враховувати настрої в суспільстві. Згадану постанову міськради про заборону у Львові радянських і нацистських символів прийнято і за участю цієї партії.
Незважаючи на помітне ослаблення націоналістичної риторики, «Свобода» нині не потрапляє в парламент, оскільки не долає 5-відсоткового прохідного бар'єру. Суспільно-політичне тло в Україні зараз таке, що жодна організація з шовіністичним душком не зможе зайняти якесь значне становище у владі. Якби представниця британського видання хоча б мигцем торкнулася всього цього, то її розповідь про використання групками маргіналів деяких зображень, схожих на стилізовані нацистські символи, пішла б зовсім іншим руслом. Робити «стійку» щодо потенційних неонацистів необхідно, але не можна пересмикувати факти і чорнити мільйони далеких від фашизму людей.
Вузькість погляду і дотримання якоїсь апріорної схеми іноді може підвести навіть маститих акул пера. Так слова заступника губернатора Львівщини Володимира Харчука, що навела лондонська газета, були фактично висмикнуті з контексту:
«Мене попросили висловити думку про нинішню війну. Ми говорили про ситуацію в зоні АТО, на Донеччині. І ніби між іншим мені поставили запитання про окремі символи, які використовують в одному спецбатальйоні. Я сказав, що бійці захищають свою країну і на першому місці у них завжди державний прапор України, а всі інші прапори не впливають на ситуацію і поки що не турбують. Ось закінчиться війна, тоді спокійно і розберемося в усьому».
У зв'язку з цим згадувалася історія з російським міліцейським спецназом. Під час розгону масової протестної акції в Москві роки три тому фотокореспондент зобразив стилізований символ військ СС фашистської Німеччини на шоломі одного ОМОНівця. Спалахнув скандал. Але він швидко вщух – на підставі якоїсь картинки, намальованої на своєму шоломі недалеким правоохоронцем, ніхто не став робити далекосяжний висновок про фашистську сутність путінського режиму. Він, режим цей, володіє багатьма ознаками фашистського, але зовсім з інших підстав...
«Британка» ж поспілкувалася з одним маловідомим львівським маргіналом, переговорила з одним львівським чиновником, причому про військову ситуації на далекому Донбасі – і ось вже готовий промовистий висновок про те, що у Західній Україні «популярна свастика». Це приблизно те ж саме, якби на основі схожих публікацій стверджувати, що лондонцям у Великій Британії перестало подобатися все, крім погоди...