Українцям сватають нового політика. Ще не встигло охолонути крісло після відставки Дмитра Разумкова, як навколо ексспікера почалося формування ореолу потужного принципового лідера, здатного кинути виклик самому Зеленському. Цей штучний образ значною мірою спирається на результати останньої соціології. І є радше витвором мінливої суспільної думки, помноженої на старання політтехнологів, ніж об’єктивною оцінкою постаті колишнього соратника шостого президента.
Жовтень 2021 року видався насиченим на політичні події. Найбільш знаковою стала відставка з посади голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова. Цьому передував тривалий період охолодження стосунків і накопичення недовіри між спікером і президентом. Без скандалів і взаємних обвинувачень не обійшлося. Разумкова звинуватили у зраді програми партії і потуранні олігархам. А той відповів, що «слуги народу» забули про принципи, з якими йшли на вибори 2019 року.
Розлучення Зеленського і Разумкова відбулося в типовому стилі розлучень більшості шлюбних пар, відносини всередині яких уже давно зіпсовані. Формально вони ніби були в складі однієї політичної команди. Але від романтики перших місяців спільного політичного життя майже нічого не залишилося.
Соціологи почали ставити Дмитра Разумкова у список можливих кандидатів на посаду президента ще у 2020 році. Тоді його підтримка серед українців коливалася в межах 2-3%. У першій половині 2021-го президентський рейтинг не змінився і становив ті самі 2-3%. У другій половині квітня за Разумкова були готові голосувати не більш ніж 2% виборців. А деякі провідні соціологічні служби, зокрема КМІС, взагалі не вносили його до переліку можливих претендентів на пост глави держави. Рівень підтримки Дмитра Разумкова напередодні відставки, за даними групи «Рейтинг», становив 3,7%. Якщо й ріст відбувся, то в межах статистичної похибки.
У жовтні все різко змінилося. Якщо вірити соціологам, рейтинг Разумкова після відставки рвонув вгору зі швидкістю космічної ракети. Менш ніж за місяць він зріс у 2-3 рази. Тепер за Дмитра Разумкова готові проголосувати від 7 до 9% українців. Колишній речник Зеленського стрімко увійшов до п’ятірки провідних українських політиків. Він впритул наблизився до таких політичних мастодонтів як Бойко, Тимошенко, Порошенко.
Соціологи і політтехнологи заговорили про те, що Дмитро Олександрович може скласти реальну конкуренцію самому Зеленському і ще поквитається зі шостим президентом за свою відставку. В інформаційному просторі з’явилися думки, що Разумков може об’єднати навколо себе значну частину електорату, розчарованого президентом і «слугами народу». А також завербує до своїх рядів деяких колег по партії. Заговорили про створення ексспікером власної політичної сили, яка побореться за місця в українському парламенті. А Разумков змагатиметься за крісло президента.
Звільнений спікер підтвердив чутки про власні політичні амбіції. Він заявив, що планує створювати власну політичну силу. «Я точно планую рухатися вперед. Сьогодні є багато людей, зокрема рейтинг цьому підтвердження, які довіряють, підтримують. Є ті, хто пішов зі мною. Є ті, хто йде ще з далекого 2019 року, не змінюючи своїх позицій. Саме ми створювали програму, з якою потім йшли на президентські та парламентські вибори», – сказав Дмитро Разумков в ефірі одного телеканалу. Зі слів ексголови Верховної Ради складається враження, що якби не він і його мудрі поради, то у 2019-му Зеленському взагалі нічого не світило б.
Також Разумков прозоро натякнув, що хоче поборотися за президентську булаву. За словами колишнього першого номера «Слуг народу», він планує побувати на різних посадах. Раніше, мовляв, ніхто не ставав президентом з посади голови парламенту. А після його відставки цей запобіжник знято. Сміливі і пафосні слова як на людину, яка не так давно виконувала функцію речника штабу Зеленського в період виборчої кампанії.
Останні події в політичному житті України та їх політтехнологічна медійна інтерпретація наводять на думку, що українцям навмисно сватають Разумкова як альтернативу Зеленському і «Слугам народу». Ліплять з нього образ такого собі нового принципового, чесного і розумного політика. Розчарувалися у владі? Мрієте про професіоналів? Хочете по-новому відчути віру в кінець епохи бідності та брехні? Ось, будь ласка – Дмитро Разумков. Молодий, освічений, вміє гарно говорити, зі всіма дружить та випромінює відданість ідеям турботи про народне благо. А ще уникає категоричних суджень і стоїть на варті закону.
Українці загалом легко ведуться на нові обличчя. Ніхто не сумнівається в тому, що Разумков – досвідчений політик та володіє солідним багажем знань. Звісно, він може претендувати на певне місце в українській політиці. Але ліпити з нього сьогодні основного конкурента Зеленського і захисника «зраджених цінностей «слуг народу» – явне перебільшення. Заради об’єктивності варто було б зачекати бодай пів року. А тоді побачити, на що здатний Разумков і чого вартують поточні рейтинги. На жаль, у свідків приходу ери Разумкова не вистачає бажання більш прискіпливо та критично поглянути на діяльність колишнього політичного побратима Володимира Зеленського.
Разумков зробив блискучу політичну кар’єру. Але правда полягає в тому, що більшість українців навіть не здогадувалася про його існування до 2019 року. Своєму політичному злету Разумков завдячує не так власній харизмі та ідейності, як винятково вдалому рішенню приєднатися ЗЕ-команди в її зірковий час. Разумкову пофортунило. Він виконував функцію речника у виборчій кампанії Зеленського. І швидко став найбільш впізнаваною фігурою серед загалом маловідомих суспільству осіб, з яких складалася тогочасна команда чинного президента. Оскільки Зеленський у той час почувався невпевнено на поприщі політики та комунікації з медіа, Разумков не раз віддувався за нього перед журналістами. І консультував свого шефа. Далі все пішло як по маслу. Дмитро Разумков стає головою і першим номером «Слуг народу» на дострокових парламентських виборах. А потім – спікером Верховної Ради. Він посідає 7-ме місце серед сотні найвпливовіших українців за версією журналу «Фокус». І досить вправно керує роботою парламенту. Та навіть намагається дистанціюватися від президента. І все ж, не потрібно перебільшувати його відособленість, принциповість та опозиційність.
Разумков міг мати власну думку. Міг поводитися не зовсім так, як того хотів би Зеленський. Міг тримати дистанцію. Але в цілому він слухняно виконував волю Банкової. Підтримував відповідні законодавчі ініціативи та призначення міністрів. Голосував за бюджет. І до останнього не дозволяв собі публічної критики дій президента.
Якщо досвідчений політик Разумков бачив, що події в державі розвиваються не в тому напрямі, чому ж він мовчав два роки свого перебування на посаді? Чому не демонстрував тоді свою принциповість і стурбованість згубним курсом, яким іде партія «Слуга народу»? Чому не висловлював занепокоєння низьким моральним рівнем частини своїх однопартійців? Чому раніше жорстко не реагував на порушення регламенту? Чому не помічав неефективної роботи правоохоронних органів, корупційних скандалів і соціально-економічних провалів уряду? Певно тому, що тоді Разумкова все влаштовувало. І він крізь пальці дивився на багато поганих речей у парламенті. Водночас майстерно граючи роль такого собі модератора Верховної Ради, який перебуває над процесами. І не забуваючи поступово накопичувати власний політичний капітал.
Можливо, у Разумкова невисокий персональний антирейтинг. Але він був головою Верховної Ради – інституту, який традиційно має один з найвищих рівнів суспільної недовіри. І за часи головування Разумкова ситуація не змінилася. Опитування, проведене програмою USAID «Нове правосуддя» в лютому-березні 2021 року, показало, що Верховній Раді не довіряє 68% українців. Це навіть більше, ніж уряду, судам і прокуратурі. Отже, спікерство Разумкова нітрохи не збільшило рівень довіри до парламенту.
Нав’язувати українцям думку, що Разумков – це новітня зірка політики, яка сходить, щоб затьмарити Зеленського, – точно не на часі. Зеленський став би президентом і без Дмитра Разумкова. А ось Дмитро Разумков точно не отримав би крісло спікера Верховної Ради без Зеленського. Про це не варто забувати, коли аналізуєш політичні перспективи ексспікера.