Сьогодні харків’яни втішені – їм дали ковток Радянського Союзу. Беззубі зчорнілі чоловіки, крикливі бабці і купи студентів – публіка сьогоднішнього антиМайдану по-харківськи в підтримку політики Віктора Федоровича. Зі сцени – то вигукують «Україна – за Європу» (нице лицемірство), то розповідають про грандіозні збори врожаю на Харківщині (перша п’ятирічка в процесі).
Та коли придивитись до цього натовпу люмпенів і позазирати в їх осклялі очі – розумієш що їм не треба ні Європейського, ні Митного, ні Радянського союзів, ні тієї ж України. Їм потрібне лише корито – одне-велике спільне. І це вже не покоління свиней, це ціла генерація. Генерація свиней якій по-барабану, що ще зранку в Києві «беркут» місив ногами і кийками беззахисних студентів – чиїхось дітей!
Та що там Київ? – тут, он, Кернес на сцену вийшов з велосипедом і під бурхливі оплески заявив: «Я сьогодні зі своєю командою накрутили 40 км. За євроінтеграційний Харків». І свині люблять його, аплодують йому і розходяться потроху по своїх фермах.
Але ні – це ж свято. Розходитись ще рано. Багато хто йде в парк Шевченка, всідаються на бордюрах і лавочка, дістають завбачливо заготовлені «тормозки» і алкоголь. І під безтурботний сміх дітей, що бігають навколо розпивають напої, гріються ностальгією.
Міліції багато. Підходжу до тих що стоять за метрів сто від найближчого корита, ой вибачте, лавочки. Такий діалог:
- Доброго дня. В мене таке питання. От коли я б ввечері прийшов сюди і почав цмулити пиво, ви ж забрали б мене у відділок. Чому?
- Ну как? Ето ж нарушеніє.
- Так чому ви тут стоїте, там он масова пиятика посеред білого дня. Ваші ж діти на всю цю х***ю дивляться!
- Молодой человєк, наш пост тут – каже, тицяючи пальцем собі під ноги, - там должен буть другой патруль, ето к нім.
Підходить молодий бравий вояка, котрий стояв поруч, глузливо:
- Шо там, гарілку п’ють? Так у нас вся страна п’є. Так шо, мальчік, дасвіданія.
Підходив згодом ще до трьох груп цих телепузиків – реакція у всіх аналогічна.
За останні чотири роки життя в Харкові місто почало здаватись навіть рідним і важливим – маю нагоду переконатись, що – здавалося. Хоч і не корінний Харків’янин, та мені соромно за таку культурну і студентську столицю.
І в жодному разі не звертайте увагу на написане наївним двадцятилітнім гостем Вашого міста. А в разі чого – у Вас купа аргументів, щоб заперечити. Тільки, коли будете говорити відірвіться від корита – а то з повним ротом якось некультурно.
Павло Стех