Звертатися за коментарем до речника ВО «Свобода» Юрія Сиротюка – задоволення вкрай сумнівне. Однак, на жаль, журналісти нашого видання змушені робити це раз у раз: журналістські стандарти вимагають збалансованості інформації.
Переважно у відповідь вони отримують просто відверте хамство. Це вже стало чимось звичним і майже сподіваним. Однак це все ще щоразу вражає.
Сьогодні дзвонити до Юрія Сиротюка випало мені: потрібно було прокоментувати інформацію, згідно з якою до ВО «Свобода» приймали колишніх членів КПРС, які вступали до партії, як науковці або військові (про це ZAXID.NET розповів «свободівець» Ярослав Качмарик).
Як і належить, розмова почалася з представлення: «Доброго дня, вас турбує журналіст Інтернет-видання ZAXID.NET Данило Мокрик. Чи маєте дві хвилинки для коментаря?». «Слухаю вас», - відповів Юрій Сиротюк, не маючи на даному етапі жодних застережень.
Але досить було озвучити згадане вище запитання про вступ у ВО «Свобода» колишніх членів КПРС, і кількість таких членів у цій політсилі на даний момент, як Юрій Сиротюк перейшов до звичних стандартів спілкування. Надалі просто надаю розшифровку діалогу. Навряд чи вона потребує додаткових коментарів.
- Садового ми не візьмемо в жодному разі.
- Ну причому тут Садовий, пане Юрію?
- Тому що ви живете у Львові, а я – в Києві. Ви займаєтесь журналістським кілерством і не є журналістом. Я був журналістом і відрізняю кілерство від журналістики.
- Добре. А тепер, будь ласка, дайте відповідь на запитання, а не оцінюйте мою роботу.
- Ну от не маю жодного бажання відповідати на ваше запитання.
- Тобто ви не будете цього коментувати?
- Я відповідаю на запитання журналістів, а не тих, хто поливає «Свободу» брудом. Це ж дві різні речі, правда?
- Ви знаєте, журналісти можуть критикувати ВО «Свобода».
- Йдеться не про критику. Йдеться про системне поливання брудом»
- Які ви маєте щодо мене конкретно зауваження, скажіть мені, будь ласка. Де моя критика ВО «Свобода» була…
- Я до вас взагалі зауважень не маю, але…
- Ну так чому ви говорите, що я – не журналіст? На якій підставі ви говорите, що я – не журналіст?
- Я не кажу, що ви не журналіст.
- Ви сказали, що я – не журналіст. В мене це записано на диктофоні.
- А. Ну, це – дуже добре. Ще раз вам кажу, що не бажаю вам давати жодного коментаря, тому що я, як людина, яка багато років займалася журналістикою, так само розрізняю межі журналістської етики. Дякую. Ми ZAXID.NET коментарі не даємо. Ви хіба це не знали?
- Ні, не знали. Тому що представники ВО «Свобода» давали нам коментарі. Зокрема, в понеділок я брав коментар в Юрія Михальчишина, який мені спокійно дав коментар. Сьогодні брав коментар в того ж Ярослава Качмарика, який дав мені коментар спокійно. Отже, це – ваша особиста позиція, що ви не даєте коментарі?
- Так, це – моя особиста позиція. Я не хочу вам нічого коментувати, тому що я, по-перше, в Києві, а не у Львові. Ви хотіли щось спитати про львівські справи – спитайте у Львові.
- Ні, я спитав не про львівські справи, я спитав про прийняття у ВО «Свобода» колишніх членів КПРС.
- Я вам чітко під диктофон кажу: Садового – ні за які гроші.
- А при чому тут Садовий? Я не питаю вас про Садового, я питаю вас про колишніх членів КПРС.
- Тому що ви працюєте в медіа-ресурсі Садового.
- Це – правда. І я займаюся своєю роботою професійно. Я вас питаю ще раз: чи маєте ви щодо мене конкретно якісь застереження, щодо моєї роботи? Чи бачите ви в моїх матеріалах якусь необ’єктивність щодо ВО «Свобода», чи незважену позицію, хоча б раз?
- Чому ви зі мною говорите на підвищених тонах?
- Тому що ви, пане Юрію, двічі дозволили собі сказати, що я не є журналістом.
- Я вам ще втретє кажу, що ви порушуєте межі журналістської етики. Це я вам можу сказати двадцять разів.
- В чому?
- Своїми дописами. Дякую, в нас з’їзд починається, до побачення.
Після цього Юрій Сиротюк поклав слухавку. Завіса.