Зі щоденника протагоніста
Тож коли настало восьме-дев’яте число місяця січня нового року благословенного стилю, Льоня привів нас на Головний майдан — дивно було б, якби не був головним майдан, на якому приймаються фатальні для долі міста рішення. Не фатальні, каже Льоня, а вирішальні. Так вони і є фатальними, втручається Толік.
З плаката над входом майорів напис «Місто вітає своїх безхатченків та волоцюг!» Судячи з велелюддя і тисняви, що панували навколо, чи не половина мешканців міста були безхатченками та волоцюгами. Ми насилу протиснулися до ляди, за якою з глибини велетенського казана діставали й роздавали пампухи – з тією безкоштовністю, що настає в пору різдвяного умиротворення.
Мені п’ять, збадьорений пахощами й парою, рикнув Стьопа. Не мона, відказала жінка за прилавком у фуфайці, поверх якої було накинуто білий засмальцьований фартух, в одні руки один пампух. Але ж ви щойно два дали, обурився Стьопа, показуючи на чоловіка в ще досить добротному пальті і не зовсім вичовганій хутряній шапці, який, почувши Стьопу, заходився доїдати пампух, затиснувши інший у руці. Він — прохвесор мунівеситету, пояснила пампушниця. Я що — я ні, швидше пробубнів, аніж сказав, Стьопа — вроджена шаноба селянина перед учителем на мить узяла гору над інстинктом самозбереження, який примушує їсти тоді, коли є, не маніритись і надмірно в доброту не впадати. Він — старший викладач, сказав Толік, і дебела пампушниця зміряла Стьопу недовірливим поглядом.
Смішно було б думати, що вона повірила, буцімби Стьопа старший і поготів викладач. Чимось він їй сподобався, і вона таки дала йому другого пампуха, але сподобався не так сильно, щоб отримати п’ять канючених. Ми протискалися від намету до намету, перш ніж в якомусь наступному опинилися біля прилавка, на якому стояв порожній баняк, а пампушниця дивилася на нас з ненавистю і зловтіхою — в закладі громадського харчування № 7, де працювала, таких як ми, вона випихала за двері брудною шваброю.
Увечері Стьопі стало погано. В мені також бурчало. З кущів віддалік чулося, як Стьопа кляв міську управу.
Джерело: "Чарівний світ. Тоді". Львів: Кальварія, 2010. "Чарівний світ. Тоді" - друга частина роману "Чарівний світ", що з'явилася напередодні Нового року.