Не раз бачу у соцмережах і різних відосах, як, міркуючи про покарання когось, кажуть: «Та його на фронт треба!». Ну, наприклад, спіймають якогось м**ака бухим за кермом або виловлять якогось чергового проруснявого дебіла – і несеться: «В армію його! На фронт його! Хай воювати йде!».
І мені з цим – сильно не ок.
По-перше, це знецінює службу в ЗСУ в цілому і героїзм наших захисників зараз. Наші захисники на фронті (та й не тільки) – це ж не штрафбати. Це – реальні герої, на плечах яких зараз стоїть наша держава.
По-друге, а навіщо в ЗСУ, а тим більше – на фронті, от такі м**аки і дебіли, ще й абсолютно не мотивовані до служби? Це ж, потенційно, живий, ходячий деморалізатор. Від нього там буде більше шкоди, ніж користі. Ще інша справа, якби в нас була реальна нестача тих, хто готовий і хоче воювати...
От пишу це – і розумію, що ми вже ці дискусії проходили 8 років тому, під час так званої АТО. Тоді теж було багато таких вигуків – «Та його в АТО треба!». І я, здається, теж тоді писав схожий текст...
Словом. Не знаю, може, десь в тилу вищеописані м**аки та дебіли й можуть принести війську користь якусь. Виконуючи тилову роботу, мішки там таскаючи тощо. Ну але точно ж – не на фронті.
І головне: давайте не знецінювати такими закликами наші ЗСУ. Вони надто круті для цього.