29 березня народний депутат України, голова Ради ВГО «Правозахисний громадський рух« російськомовної України» Вадим Колесніченко звернувся до міністра освіти і науки України Дмитра Табачника з проханням врахувати в роботі міністерства резолюцію Міжнародної науково-практичної конференції «Російська історія в шкільних підручниках: Досвід викладання історії в країнах СНД і Балтії », Київ, 26-28 березня 2010 року. «Шалена дерусифікація, що набрала чинності в галузі освіти в більшості країн колишнього СРСР, несе небезпеку не тільки для розділеного новими кордонами російського народу. Вона заважає всім народам нових незалежних держав жити в гармонії зі своїм історичним минулим», – наголошується, зокрема, в резолюції.
Як повідомили ZAXID.NET в прес-службі Партії регіонів, ініціатором проведення конференції виступили Всеукраїнська громадська організація «Руська школа», Всеукраїнська громадська організація «Асоціація вчителів російської мови і літератури», Правозахисний громадський рух «російськомовної України», Міжнародна молодіжна організація «Велика перерва».
Зокрема, в резолюції йдеться: «Необхідно покласти край тому, що стало в останні роки «війнами пам'яті», перетворилося в ігри політиків і «політичних істориків», наклало відбиток згубний на дошкільну, шкільну й вузівську історичну освіту, нерозривно пов'язану з викладанням суспільствознавства, мови, літератури, географії.
Напередодні 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні ми ще раз наголошуємо: вирішальний внесок у перемогу над фашизмом, що має неминуще всесвітньо-історичне значення, внесли билися пліч-о-пліч народи всіх республік колишнього Радянського Союзу, нині нових незалежних держав.
Перегляд радянської і дореволюційної історії, її фальсифікація призвели до того, що історія Естонії, Литви, Латвії, Грузії, України, а з недавніх пір Казахстану та деяких інших країн представлена в підручниках, як багатовікова боротьба їх народів за незалежність від Росії.
Спотворюючи реальні історичні події, приносячи на догоду політичній кон'юнктурі загальнолюдські цінності (вірність, обов'язок, військова доблесть, любов до Батьківщини, жертовність в ім'я життя майбутніх поколінь), влада низки пострадянських держав за допомогою історичної освіти вирощують у своїх громадян агресію і ненависть до Росії, сіють ворожнечу між народами, живлять внутрішньо-і міждержавні конфлікти.
Громадян пострадянських держав, особливо дітей та молодь, намагаються зробити заручниками цілеспрямованої націоналістичної політики державного регулювання історичного знання. Замість національних історій з'явилися її націоналістичні збочення. Нав'язується вибіркове ставлення до фактів минулого, викреслюються з історії славні імена. Росія перекручено зображається головним винуватцем бід і потрясінь народів держав СНД і Балтії, найлютішим ворогом їх. Перекреслюється пам'ять про спорідненість слов'янських народів, єдиних коріння росіян, українців і білорусів, про спільну творчої діяльності інших народів пострадянського світу.
У практиці викладання історії в країнах СНД і Балтії склалася тенденція примусу до відмови від загальноросійського історичного минулого, російської мови та культури, тисячолітніх духовно-моральних цінностей.
Робиться все можливе, щоб в інтерпретаціях минулого протиставити російський народ і інші народи історичної Росії, а в сьогоденні - народи нових держав за ознакою етнічної приналежності, мови, культури.
Ми заявляємо, що історію не можна змінити.
Ми рішуче проти того, щоб націоналістичні міфи і вірус безпам'ятства, поширювані через системи освіти, ЗМІ, культивували неприязнь і ворожнечу між народами, підштовхували до конфронтації в міждержавних відносинах.
Тотальний контроль за змістом навчальної та методичної літератури, блокування альтернативних офіціозу джерел інформації, формування обстановки страху у викладацькому середовищі неприпустимі. Цим наноситься непоправний удар по науковим історичним і педагогічним школам, за системою освіти, по Вчителеві, по інтеграційним процесам.
Рекомендовані і допущені до використання в освітньому процесі підручники з національним історіям в цілому ряді республік колишнього СРСР розчиняють історію своїх же країн і народів в курсах всесвітньої історії та представляють цінність хіба що для психоаналізу нездорових соціокультурних явищ.
Фальсифікації, брехня та перекручення, якими рясніють ці підручники, часто межують з расизмом, шовінізмом, нацизмом, вражають повною зневагою до світової практики, нормам міжнародного права, чинного законодавства нових незалежних держав.
Шалена дерусифікація, що набрала чинності в галузі освіти в більшості країн колишнього СРСР, несе небезпеку не тільки для розділеного новими кордонами російського народу. Вона заважає всім народам нових незалежних держав жити в гармонії зі своїм історичним минулим.
Настав час покласти край війнам історичної пам'яті!
Ми вважаємо за необхідне:
1. Запропонувати парламентів держав СНД і країн Балтії провести парламентські слухання «Державні концепції історичної освіти та практика їх реалізації» з метою недопущення проникнення націоналістичної і етнократичної ідеології в системи освіти. Особливу увагу при виробленні концепцій історичної освіти приділити регіональної історії.
2. Рекомендувати міністерствам освіти і науки СНД і країн Балтії приступити, за прикладом ряду держав Європи, до розробки сумісних курсів історії, виключивши зі шкільних підручників елементи політизації і двозначні трактування минулого.
3. Запропонувати керівникам інститутів історії Академій Наук країн СНД і Балтії провести спільне засідання по темі "Науковий рівень змісту шкільних підручників історії та професійна етика історика: світовий та вітчизняний досвід» для вироблення рекомендацій щодо внесення змін в освітні стандарти.
4. Для розвитку російської школи, збереження традицій російської освіти клопотати перед главами держав СНД і Балтії про підготовку та підписання угоди про взаємне визнання дипломів про вищу професійну освіту, про присудження наукових ступенів кандидатів і докторів наук.
Забезпечити рівноправність мов в освіті.
5. Продовжити практику проведення міжнародних конференцій з проблем історичної освіти, вивчення російської мови і літератури. Вважати за доцільне створення спеціального інтернет-ресурси «Оповідач», що викриває всілякі «націоналістичні писання».
6. Підготувати для вчителів шкіл збірку нарисів «Шкільна історія в пострадянський час».
7. Вважати за доцільне створення в Києві неурядової організації - Інститут «Україна - Росія» - з завданнями вивчення всього різноманіття новітньої проблематики міжкультурних, міжнародних та міждержавних взаємин.
8. Опублікувати матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Російська історія в шкільних підручниках. Досвід викладання історії в СНД і країнах Балтії »і направити їх керівникам вищих органів законодавчої, виконавчої влади».