У свідніцькому костелі встановлено таблицю, присвячену львівським професорам, вбитим у 1941 році. Таблиця містить неправдиву інформацію про те, що за вбивство відповідальний батальйон Nachtigall, який складався з українців. Мер Львова висловив різкий протест, ініціатори встановлення таблиці каються. Трохи пізно, адже історичні помилки коштують більше, ніж послуга каменяра за зміну напису.
Ця ситуація є дуже прикрою, оскільки в липні цього року на львівських Вулецьких Пагорбах було відкрито пам’ятник, присвячений жертвам страти 1941 року, який фінансували Вроцлав і Львів. Це перший у Львові пам’ятник, не пов'язаний з українськими героями, який було споруджено після здобуття незалежності Україною. Більше того, пам’ятник було відкрито в час, коли більшість у міській раді складає націоналістична «Свобода». Українці дійсно долучились до будівництва пам’ятника, який було споруджено в експрес-темпі як на тамтешні умови, усі роботи тривали лише два роки. А це ж пам’ятник, пов'язаний з польським минулим Львова, що для українців є ще важчим для сприйняття його як частини місцевої самобутності, ніж німецьке минуле Нижньої Сілезії для її сьогоднішніх мешканців.
Професор Ярослав Грицак, відомий український історик (і великий приятель поляків), який був членом комісії конкурсу на проект вроцлавсько-львівського пам’ятника, наголошував, що на ньому має бути напис про те, хто є виконавцем злочину. Бо українцям вже досить відповідальності за злочини, яких вони не скоїли.
Немає сумнівів, що вбивством керував бригаденфюрер СС Ебергард Шьонґарт, а також підлеглі йому гестапівці, серед яких – Ганс Крюґер і Вальтер Кучман. Крюґер похвалився причетністю до цього злочину арештованої графині Кароліні Лянцкороньської, бо був впевнений, що Лянцкороньська загине. Але вона вижила, її свідчення після війни стали важливими доказами у справі львівських страт, а Фонд Лянцкоронських виділив велику суму грошей на пам’ятник, встановлений в липні на Вулецьких Пагорбах.
Потрібно ще раз чітко заявити, що історики не знайшли жодних доказів участі батальйону Nachtigall у вбивстві львівських професорів (Інститут національної пам’яті в Жешові, який у 2006 році закрив слідство у цій справі, надав відповідний висновок), що однак не заважає противникам порозуміння з українцями друкувати шкідливу брехню, яка розпалює непотрібні негативні емоції серед наших східних сусідів. Після публікацій, що стосуються вроцлавсько-львівського пам’ятника, я отримала багато листів та повідомлень, які переконували мене, що це українці винищили польську інтелігенцію. Мене це не здивувало, адже знання історії не є нашою найсильнішою рисою. Але беручи до уваги віру в битву на Псовому полі (це один з історичних міфів, які досі живуть) – звинувачення без жодних доказів іншого народу у вчиненні злочину є небезпечними. У нашій історії ми маємо достатньо темних і болісних епізодів, щоб не створювати нових.
Ініціатор встановлення таблиці – голова свідніцького відділення Товариства друзів Львова та південно-східних кресів п. Кароль Лівірський виправдовувався незнанням. Він прочитав цю інформацію в журналі "Semper Fidelis", який займається прикордонною тематикою, і не мав уявлення про те, що спровокує міжнародний скандал. Пан Лівірскі перепрошує і стверджує, що не хотів спричинити загострення польсько-українських відносин і доручив відкоригувати напис. Хоча у своїй заяві п. Лівірський написав, що він «в душі не переконаний, що розміщений на таблиці напис є невірним».
Брак переконання Лівірського є зрозумілим, але на урочисте відкриття таблиці він запросив почесних гостей – представників влади Свідніци, повіту, парламентарів, професорів Вроцлавського університету, Єпископа свідніцького Ігнація Деца та Архієпископа львівського Мєчислава Мокшицького. Вони завірили напис, ніхто з них не запротестував. А це вже не є дрібний прорахунок, а поважна помилка.
Беата Мацієвска, Gazeta Wyborcza