«Сьогодні на мені індійське сарі, але серце в мене українське», - каже Мрідула Гош, правозахисниця, політолог, історик-міжнародник, журналістка, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку. Її творча зустріч із львів’янами була присвячена прийдешньому 200-річчю Тараса Шевченка.
«Колись я переклала його вірш “Доля” бенгальською, і він дивовижно добре промовив до індійців також», - розповідає Мрідула. ZAXID.NET занотував оcновні тези її лекції про Шевченка й Тагора, сучасну Індію і про те, як важливо не зраджувати духовним принципам.
Індія – країна, звідки я походжу, - досі лишається загадкою. Вона поділяється на 28 штатів, має кілька основних релігій – індуїзм, буддизм, сикхізм, джайнізм, – які сповідує чверть населення Землі. Індія дала світові алгебру, тригонометрію та десяткову систему, дала унікальні медичні практики Аюрведи, які дозволяли лікувати без наркозу ще дві тисячі років тому. Попри те, що в Індії багато бідних, її економіка посідає четверте місце у світі за потужністю.
Мені хотілося б зосередитись на постаті, великій для Індії – Рабіндранаті Тагорі. Я не випадково обрала саме його, адже він схожий у своїй місії з Шевченком. Тарас Шевченко був великим пророком і символом для України, так само як Рабіндранат Тагор для Індії.
Тагор – це Леонардо да Вінчі сучасної Індії. Поет, філософ, соціальний реформатор, композитор, драматург, освітянин. До речі, він почав малювати у 68 років і став справді цікавим і професійним художником.
Тагор народився у рік, коли помер Шевченко, і навіть у цьому є символізм. У дитинстві Рабіндранат дуже хотів ходити до школи, а коли потрапив туди, зрозумів, що це в’язниця. Основне його виховання і навчання відбувалося вдома. Залишившись самоуком, так ніколи й не здобувши офіційно вищої освіти, він за своє життя відкрив три навчальні заклади.
Творчий доробок Тагора – це п’ятдесят томів поезій, три тисячі пісень, численні есе та трактати. Він був першим лауреатом Нобелівської премії (1913 р.) не європейського походження. Її присудили за збірку поезій «Гітанджалі», перекладену англійською самим автором.
За свої заслуги він отримав Орден імперії від королеви Великої Британії. Але згодом повернув його на знак протесту проти британської колоніальної політики в Індії. Він виявив свою принципову позицію, зробив свій моральний вибір.
Важливо розуміти одну істину, яку пропагував Рабіндранат Тагор: людяність і природа нероздільні.
Для мене Тагор – приклад поєднання духовних принципів і активної життєвої позиції, що надихає в мотивує. Неподалік від своєї рідної Калькутти він заснував містечко Шантінікетан – місце для медитації.
В одній із своїх пісень він сформулював гасло свого життя: «Якщо на твій поклик ніхто не прийшов, вирушай сам». І він багато разів у своєму житті отак вирушав.
Свого часу я створила Центр Рабіндраната Тагора у Києві. Ми проводимо виставки, святкування, організовуємо різні культурні проекти, а зараз – ділюся секретом – готуємо повне зібрання його творів в українському перекладі.
Із перекладом творів Тагора пов’язаний цікавий випадок. Якось мені зателефонував Дмитро Павличко. Він нарікав, що наближається 150-річчя Тагора, а його творів, перекладених українською, обмаль. Ми зустрілись у центрі Києва, я прочитала йому вірші бенгальською, і наступного дня Дмитро Васильович надіслав мені переклад вірша «Птах на волі і птах у клітці».
Птах на волі і птах у клітці
Розмова двох птахів. Той – в клітці золотій,
А той – з діброви птах. Послухай, зрозумій!
Птах з лісу: «Гей вставай, почуй могуть крила!»
Птах з клітки: «Ні, я звик до спокою й тепла!»
Птах з лісу: «Та ж твій дім – не спокій, а тюрма!»
Птах з клітки: «Що ж, не клич, тут виходу нема!»
Птах лісовий сидить, співа пісні дібров,
Птах з клітки згадує слова чужинних мов.
Птах з лісу: «Гей радій, співай пісні гаїв!»
Птах з клітки: «Я люблю клітковий, тихий спів!»
Птах з лісу: «Та нема в твоїх піснях душі!»
Птах з клітки: «А мені твої пісні чужі!»
Птах лісовий сказав: «Мій світ немає меж!»
Птах з клітки: «Але там ти щастя не знайдеш!»
Птах з лісу: «Ти звільни свій дух, злети до хмар!»
Птах з клітки: «Легко тут, а там небес тягар!»
Птах лісовий: «Лиш там життя, де простір є!»
Птах з клітки: «З хмар впаду й згублю життя своє!»
Дзьобами ті птахи цілуються, крильми
Торкаються і звуть себе навперейми:
«Ходи сюди!» Та їм навік не зрозуміть,
Чому той має світ, а той лиш злоту кліть!»
Птах каже лісовий: «Змахни крильми двома!»
Птах з клітки мовить так: «Злетіти сил нема!»
Думаю, зростання зацікавленості Індією серед українців не випадкове. У нас багато спільного, і ми можемо дізнатись одне про одного більше. 2014-й рік буде роком Індії в Україні. Сподіваюсь, це буде не формальність, а справжнє зближення.
Занотувала Катерина Гладка