Попри те, що ми дедалі більше віддаляємося від радянського минулого в часі, нашу суспільну думку досі не відпускає підступна марксистсько-ленінська тінь.
Прикриваючись «об'єктивним» і «практичним» поглядом на життя, вона продовжує підтримувати в українському суспільстві відому модель сприйняття реальності: економіка – «базис», решта – «надбудова». Або, як писав Йосип Бродський:
Вещи больше, чем их оценки.
Сейчас экономика просто в центре.
Объединяет нас вместо церкви,
объясняет наши поступки…
А «за вирахуванням виробничих відносин», таким чином, залишається культура, наука, політика, релігія, сім'я…
«Якщо зруйнуються сім'ї – впадуть міста та поваляться держави», – казав уже Йоан Золотоустий. Напевно, навіть найбільш світській людині, котра претендує на інтелектуальність, нескладно буде побачити у цих словах християнського святого справді об'єктивний і практичний погляд на життя. В Україні часто люблять повторювати ще одну формулу історичного матеріалізму: «політика – це концентроване вираження економіки». Але що буде з цією економікою, як і з усією державною політикою, якщо країну продовжуватимуть опускати на дно демографічні проблеми, пов'язані з інститутом сім'ї?..
Так, у кожній проблемній українській родині присутня своя окрема специфіка. Але, як правило, ми маємо справу з єдиним коренем усіх проблем – моральною дезорієнтацією. Тому, переходячи детальніше до розмови про реалії та перспективи сімейної політики в Україні, потрібно, перш за все, звернутися до етичної площини таких питань, як підготовка до подружнього життя та природне планування сім'ї. Тим паче, для цього є гарний привід.
Підготовка до подружнього життя
Нещодавно у чотирьох українських містах – Києві, Донецьку, Вінниці та Запоріжжі – відбулися міжнародні конференції, присвячені етичним аспектам впливу сучасної медицини на формування сім'ї. Організаторами виступили благодійні фонди «Чаша милосердя» (США) та «За гідність людини» (Україна). Автор цих рядків побував на донецькій конференції, яка відбулася у Регіональному центрі охорони материнства та дитинства. Під час цієї конференції експерт з питань сімейної політики та сімейних відносин Адріан Буковинський акцентував увагу на великій кількості розлучень в Україні за період незалежності, а також на важливості серйозної підготовки молодих людей до створення сім'ї:
У плані сімейного життя виклик сьогодні полягає в тому, що людина, котра має внутрішню потребу будувати міцні та надійні взаємини у цьому житті, створювати сім'ю, з якихось причин не вміє і не може забезпечити собі цього. Чому люди руйнують життя собі, тій людині, з котрою створюють сім'ю, та своїм дітям? Основна причина полягає в непідготовленості людей до життя у шлюбі, нерозумінні, що таке сім'я. До цього потрібно готуватися. Скільки ми вчимося, щоб стати фахівцем в чомусь, наприклад, у медичній сфері? А створення сім'ї – це не те ж саме, що й вивчитися на спеціаліста в тій чи іншій галузі. Це серйозніше та більш фундаментальне завдання.
Водночас Буковинський дивиться в майбутнє з оптимізмом, підкреслюючи, що сьогодні ми маємо певне світло в кінці тунелю у вигляді Державної програми підтримки сім'ї до 2016 року, на лобіювання якої у Буковинського, за його словами, пішло 7 років. Метою цієї програми є «збереження традиційних сімейних цінностей, посилення мотивації до реєстрації шлюбів, свідомого народження і виховання дітей, а також підвищення соціального захисту сімей, які опинились у складних життєвих обставинах».
Один із пунктів документа якраз стосується підготовки до життя в шлюбі. Передбачається розроблення програми підготовки молоді до подружнього життя, впровадження цієї програми у регіонах, а також підготовка спеціалістів обласних соціальних служб по роботі з молоддю. Відповідальними за проведення зазначених заходів, крім Мінсоцполітики та профільних громадських організацій, призначені ще 7 облдержадміністрацій (Київська, Запорізька, Івано-Франківська, Полтавська, Рівненська, Хмельницька, Донецька), а також Київська міськадміністрація. (NB! Виступаючи перед донецькими учасниками конференції, Буковинський окремо оцінив працьовитість своїх колег із донецького краю).
Природне планування сім'ї
Важливі слова на конференції у Донецьку пролунали також з уст американського громадського діяча Томаса Маккени, котрий констатував, що на сьогоднішні й у США, і в Україні існує багато етичних проблем у соціально-медичній сфері:
Сьогодні медичні проблеми у нашій країні стали набагато важливішими за багато політичних питань. Наприклад, у деяких американських штатах нещодавно провели дослідження, у результаті якого було доведено, що переривати вагітність після 20 тижнів є незаконним, тому що ненароджені діти в цей період мають здатність відчувати біль. Лікарі домоглися прийняття закону про заборону абортів після 20 тижнів вагітності у своїх штатах. На сьогоднішній же день цей закон має федеральний статус.
А яка ситуація з абортами в нашій країні?..
Рівень абортів в Україні залишається найвищим серед країн Європи: 21,1 на 1000 жінок фертильного віку; 45,8 — на 100 вагітностей, 84 — на 100 пологів. Аборт у нас можна проводити при вагітності від 12 до 22 тижнів за соціальними і медичними показаннями в акредитованих закладах охорони здоров'я за висновком спеціальної комісії у випадках і в порядку, що встановлюється законодавством. У частині ж 2 статті 25 Цивільного Кодексу України зазначено:
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
І це дуже важливе твердження з точки зору того, що неупереджений медичний погляд на вагітність свідчить про те, що життя дитини в лоні матері не можна вважати «потенційним» – воно стає актуальним уже в момент зачаття.
Останнім часом в Україні проблему абортів двічі намагалися підняти на серйозний політичний рівень. Навесні минулого року народний депутат від БЮТ Андрій Шкіль вніс законопроект про заборону штучного переривання вагітності. Рік по тому з ініціативою заборонити аборти та запровадити за це кримінальне покарання виступили народні депутати від «Свободи» Олександр Сич, Руслан Зелік та Руслан Марцінків. В обох випадках Міністерство охорони здоров'я виступило проти, законопроекти відхилили.
Тут, до слова, потрібно згадати документ, про який, судячи з усього, в Україні мало хто знає. Йдеться про Резолюцію 1763, прийняту Парламентською Асамблеєю Ради Європи 2010 року. Ця резолюція гарантує лікарям, для яких неприйнятна практика штучного переривання вагітності, свободу відмови від усього, що можна пов'язати з процедурою аборту:
Жодна особа, лікарня або установа не повинна бути примушена, притягнута до відповідальності або дискримінована в будь-якій формі за відмову від виконання, надання допомоги у здійсненні або проведенні аборту, здійснення викидня у людини або евтаназії чи будь-якої дії, яка може призвести до смерті людського плоду або ембріона, з будь-якої причини.
Якщо ж говорити в цілому, потрібно визнати, що нині боротьба з абортами шляхом законодавчих заборон, напевно, не найефективніший шлях. Яка ж альтернатива? Очевидно, що нею має стати культурно-просвітницька робота, яка повинна ґрунтуватися на методах природного планування сім'ї, використання яких поширене в сьогоднішній Європі. Популяризують ці методи у світі «пролайфівські» організації. (Методи природного планування сім'ї базуються на дослідженні ознак періодів плідності та неплідності у жінки з утриманням від інтимних стосунків у плідному періоді, якщо не планується зачаття дитини).
Зрозуміло, що широкомасштабне просування таких методів в українському суспільстві вимагає серйозної державної підтримки. У чому має полягати мотивація влади? Якщо етична складова проблеми – вона ж основна – не сприймається суттєвою, то, повертаючись до того, про що говорилося на початку статті, потрібно хоча б усвідомлювати, що фундаментальний вплив на нібито «базисну» економіку чинять все ж таки саме демографічні чинники, стан інститут сім’ї – зокрема.