5 вересня в інтернет-виданні ZAXID.NET відбувся чат із заступником міського голови Львова з гуманітарних питань Василем Косівим. Про те, коли буде відремонтовано музеї міста і чому місто безсиле в окремих випадках руйнування пам’яток архітектури – читайте у другій частині текстової розшифровки чату.
Цього року у музеї Пінзеля проведуть протиаварійні роботи
- Яка ситуація з ремонтом театрів ім. М. Заньковецької та Л. Курбаса?
- Це дуже різні питання. Щодо театру імені Леся Курбаса є певні кошти на проектну документацію, тривають ремонтні роботи, є певні меценатські гроші. Нещодавно відремонтували гримерні кімнати акторів. Щодо театру Заньковецької, то є дуже велика проблема квартир. Свого часу було багато поселено акторів чи їх сімей. Зараз без відселення людей ремонтувати неможливо, бо там потрібен не косметичний ремонт. Там потрібно підсилювати і міняти суттєві речі. А те, що зроблено трішки фасаду, це 2-3%, це ілюзія ремонту театру. Насправді все потребує ремонту. Були обіцянки від урядів різних каденцій, прем’єр-міністрів, віце-прем’єр-міністрів про виділення коштів на відселення із цих квартир. Там десятки квартир, і це велетенські кошти. Дуже схожа ситуація з пам’яткою на Святоюрській горі, бо там також потрібен ремонт, і там є кілька квартир. Схожа ситуація – по вул. Грушевського, де є корпус університету і храм Покрови. Там теж переобладнали певні приміщення під квартири. Зараз неможливо проводити реконструкції, бо потрібно відселити людей. Торік ми вирішили питання з Музеєм визвольної боротьби, але там – тільки дві квартири. Міська й обласна ради на половину виділили кошти і спромоглися купити квартири на відселення. Але міський чи обласний бюджет не знайде таких видатків на відселення (з театру Заньковецької, – ред.). Тоді вже можна проводити ремонт.
- Коли нарешті відремонтують музей Пінзеля?
- Цього року закладено доволі великі суми, зважаючи на важливість будівлі і самого музею. Кошти передбачено і в міському бюджеті, і в обласному. Проектна документація виготовляється перш за все на ці протиаварійні роботи по даху і загалом на реставрацію костелу Кларисок. Цього року можна здійснити лише протиаварійні роботи і зробити до кінця року. Більша частина робіт цієї будівлі буде наступного року, тому що проектна документація дуже складна, і це реставраційні за своєю суттю роботи, які, знову ж таки, на пам’ятці національного значення. Їх потрібно погодити і в Києві, до них потрібно дуже обережно ставитися. Але протиаварійні роботи цього року проведуть.
- Яка доля трамвайного депо на перехресті Сахарова-Гвардійській-Вітовського? Чи буде там облаштовано музей?
- З одного боку, в Історичному музеї створено відповідний відділ, з іншого – цього літа департамент містобудування видав містобудівні умови та обмеження, що, фактично, є вихідними даними для проектування. Тобто зараз Історичний музей може виконувати проектну роботу, замовляти проектну документацію і потім, після погодження та виконання реставраційних робіт, створювати музей. Перешкод для музею зараз немає ніяких. Думаю, що це буде як з Музеєм визвольної боротьби, коли всі акумулювали зусилля. І те ж станеться з Музеєм техніки.
- Яка зараз ситуація із музеєм "Територія терору"?
Є робота над проектною документацією. Вирішене питання заміни ділянки, бо там мийка, ресторані і певні будівлі, які займають певну частину, де колись була пересильна тюрма, і далі є два варіанти: або бюджетні кошти, або інвестиційні проекти. Серед виконавчих органів і депутатів міськради обговорюються саме ці два варіанти. В холі на другому поверсі ратуші зараз розташована невелика виставка з красивою візуалізацією, що там буде. Вхід вільний, тому всіх запрошую оглянути виставку. Сподіваємося, що цей проект рушить.
- Багатьох львів'ян турбує доля галереї "Равлик". Невже її закриють? Як ні, то куди їй пропонують переселятись?
- Церква Петра і Павла є у власності церкви. Є ухвала міськради, якою передали всю будівлю. Наскільки я знаю, церква проводить переговори із галереєю, і були домовленості про короткотермінову угоду, щоб мати час на довготривале планування. Я переконаний, що люди порозуміються. Ми вболіваємо за кожну галерею, але переконаний, що директор галереї і настоятель, який розуміє важливість такої інституції, порозуміються.
- Чи правда, що нелегальні в Україні догналівці, які ходять містом з акціями сумнівної легітимності і адекватності, гострять зуби на будівлю храму Св. Апостолів Петра і Павла? Як діяти в цій ситуації?
- Під стінами храму під час богослужінь є такі паралельні богослужіння, які змагаються гучномовцями. Питань є кілька. Перше, що вони нелегальні як релігійна громада, але вони зареєструвались як громадська організація, а ГО може вийти на мирне зібрання, і про кожне вони інформують, а не просять дозволу. Щодо того, як діяти. Найкраще це говорять самі отці-капелани, які служать у церкві: не можна вступати в дискусії, сварки, піддаватися на провокації, адже це спроба спровокувати або тих, хто приходить до храму, або священиків чи львів’ян, і кожна провокація їм – лише на користь. Тому спокійно, не звертайте уваги. Сподіваюся, що правоохоронні органи активніше працюватимуть стосовно легального перебування іноземних громадян і їхньої діяльності на території України. Але це виключно у компетенції правоохоронних органів.
«Читати електронну книгу стає щораз популярніше»
- Басейн у школі №15 на Патона орендує приватний спортивний клуб. Чи відомо, яку суму оренди сплачує орендар за приміщення басейну, кому і куди вони йдуть? І чи можливо відновити цей басейн, адже за міські кошти відремонтовано кілька шкільних басейнів.
- Справді, там був басейн, а тепер – спортзал. Але це – не приватний спортивний клуб. Це наша міська юнацько-спортивна школа, яка є на нашому фінансуванні. Там безкоштовно займаються діти у різних секціях. Тому немає орендної плати, бо це також міська установа. Стосовно переобладнання знову на басейн, то це нелогічно, бо його переобладнано, це сьогодні дуже дорого, а по-друге, школа втратить інші секції. Зараз ми вже розпочали, але буде ще більша координація стосовно відвідування школярами басейнів сусідніх шкіл. Щоб тут були задіяні всі школи. Є певні графіки можливості.
- Чи отримали львівські школи нові підручники? Яка ситуація із забезпеченням сучасною літературою? Учні можуть дізнатися, хто такий Жадан, Паланік чи Карпа від вчителя літератури?
- Ми отримали 100% підручників. Вони надходили, починаючи ще з весни. Є шкільна програма, яка має певний перелік тем і письменників. Це як з історії України вилучено певні періоди. Замовчуються певні імена, тому міська рада закупила свої посібники з історії. Те саме – з літератури. Є вчителі з літератури дуже віддані і фахові, творчі люди. Вони, звісно, говорять ширше, ніж те, що є в підручнику, пропонують дітям читати більше. Також дуже багато школярів все-таки читають. Скільки б ми не говорили, що вони багато часу проводять в Інтернеті чи телевізорі (в телевізорі – вже зовсім малий відсоток молоді), але читають паперові і щораз більше електронні книжки. Оця картина, коли школяр в ноутбуці чи школяр з планшетом, дуже часто означає, що він чи вона читає книжку. І це щораз популярніше і модніше, я б навіть так сказав, серед школярів. Думаю, вони іноді навіть читають більше, ніж їм можуть запропонувати вчителі.
«У Львові законодавство захищає лише окремі пам’ятки»
- Як вам вивіска "Їсти, пити і мінєти"? Вона вас ображає? Яка її доля? Чи були в цьому закладі?
- Я не був у закладі. А проблема вивіски у тому, що вона не погоджена. Навіть вивіски з написами, які не викликають дискусій, не можуть з’являтися у центрі міста без погоджень. Це принципово. Процес погодження є простий, але ці люди свідомо налаштовані на скандали. Ще будуть довго бавитися у пінг-понг, знімаючи і вивішуючи. Законодавство є таке, що треба дати попередження на добровільний демонтаж, а потім вже демонтувати. Ці люди користають із того, отримуючи бажаний для них скандал. Кожна вивіска має бути погоджена.
- Як прокоментуєте це неподобство під стінами костелу Єзуїтів? "Літній майданчик"? Чи може місто відсудити територію і привести все до ладу?
- Ми скеровували відповідні звернення і запити. Але проблеми в тому, що місто не погоджувало, а погоджувало Міністерство культури. Правоохоронні органи кажуть, що це не самочинно, бо є дозвіл Міністерства культури, а вони вище, ніж ваше управління охорони історичного середовища. Тобто у Міністерстві культури не зважають на думку мешканців Львова, на те, що це – пам’ятка, на те, що, майже обіпершись на стіни вівтаря, сидять і пиво п’ють. І це все узаконено чи освячено підписами з Мінкультури. Прикладів є багато, де підписи з Міністерства культури нищать центральну частину. Таке враження, що вони – найбільші руйнівники міста Львова. Я вже це повторював, що навіть окупанти не робили тих речей, які робить Міністерство культури України. Це – дуже ворожа позиція, яка не зважає ані на долю громади, ані на міжнародне законодавство. Чи те, що каже ЮНЕСКО. До прикладу. На останній сесії ЮНЕСКО є чітка позиція про недопустимість будівництва багатоквартирного будинку на Замковій горі. Але там стоїть підпис Міністерства культури України про погодження цього місця. Багато є прикладів, тому в судовому порядку ми тут не переможемо. Ми переможемо, тільки проливаючи світло, показуючи, хто підписував, хто за це відповідальний. То – як щурі, які бояться світла. Що більше світла, то більше ясності і менше бажання таким займатися.
- Повертаючись до дозволів Міністерства культури, що псують обличчя Львова. Чи може міська рада щось з цим вдіяти? Чи спілкувався хтось з міськради з представниками міністерства і чи була відповідь?
- Спілкувався безпосередньо міський голова з попереднім міністром і з теперішнім міністром, з віце-прем’єр-міністром паном Грищенком, який безпосередньо був тут у Львові, тільки почавши свою роботу. Неодноразово ми скеровували листи. Але люди, що відповідають за це, не змінюються, і виглядає так, що й ситуація теж не змінюється.
Дуже шкода, що залишається незмінним законодавство, і оці пропозиції наші – щоб змінити певні речі в законі про "Охорону культурної спадщини" чи в якихось інших процедурах – залишаються без відповіді. Є парадоксальні ситуації, коли, з одного боку, ми маємо угоди і зобов’язання перед ЮНЕСКО, і воно скеровує рекомендації, вимагає певних документів від нас, а з іншого боку – в пам’яткоохоронному законодавстві України такого поняття, як зона ЮНЕСКО, не існує. У Львові законодавство захищає лише окремі пам’ятки. Пам’ятки національного значення. А оцієї термінології, що це – зона ЮНЕСКО, що є буферна зона, цієї міжнародної термінології немає в законодавстві. І ці неузгодження потрібно виправити. Зрештою, гуманітарна рада при президентові дала таке доручення місту, і ми також скерували цей проект змін до закону. Але їх, на жаль, не прийняли.
«До кінця вересня розпочнуть будівництво велодоріжки в Рясному»
- Коли розпочнуться роботи з будівництва велодоріжки у Рясному і коли завершаться роботи?
- Ми передбачили 1,2 млн грн на проектну документацію і на реалізацію. Проектна документація вже готова, проведено тендер з виконання робіт. Як запевняє департамент житлового господарства, до кінця вересня роботи розпочнуть. Я б не брався казати, чи завершать проект до кінця року. Бо, якщо буде погана погода, краще не завершувати. Але основну роботу повинні зробити саме цього року.
- Чи буде у Львові проведена кампанія соціальної реклами, спрямованої на популяризацію велосипедного транспорту? Йдеться про встановлення білбордів та сіті-лайтів із відповідною рекламою.
- У жовтні запланована ця кампанія, яка має назву «Велосипедом на роботу». Ця кампанія говоритиме про те, що велосипед – не тільки рекреація, відпочинок, а засіб пересування до місця праці, навчання. Та важливо сказати, що не лише соціальною рекламою треба популяризувати велосипедний рух. Дуже важливо, щоб були і зустрічі, і конференції, і роз’яснювальна робота. З 16 вересня у нас буде Європейський тиждень мобільності. В межах цього тижня будуть зустрічі школярів із працівниками Державтоінспекції. Тому це буде у різних форматах, а не лише білборди чи сіті-лайти.