Кампанія виборів до вищого законодавчого органу України – Верховної Ради – розпочалася. Український парламент, каденція якого закінчується, серед залишив про себе далеко не найкращі спогади.
Соціологічні дослідження показують, що переважна більшість українців негативно оцінює і сам парламент, і результати його діяльності. У зв’язку з цим виникає питання про те, яким же має бути законодавчий орган нашої держави?
Про актуальність цього питання свідчать хоча б останні ініціативи громадського руху ”Чесно”, які намагалися оцінити депутатську діяльність на основі власноруч вироблених критеріїв. Щодо методики та запропонованих критеріїв оцінювання депутатської діяльності можна багато сперечатися. Однак важливо інше: у суспільстві зріє розуміння того, що для того, аби обрати достойного кандидата в парламент, потрібно насамперед з’ясувати його місце та завдання в житті країни. Або, іншими словами, визначити тактику законодавчих зборів, розуміючи під нею мистецтво впорядковувати дії, спрямовані на досягнення окресленої мети.
Радикалізму в діях передує радикалізм у поглядах
Парадоксально, але відповідь на питання, яке сьогодні стало наріжним каменем української політики, дав ще у XVIII ст. відомий англійський учений, філософ Єремія Бентам (1748-1832рр.). Цікаво, що останній як засновник так званого утилітаризму прославився тим, що висловив великі сумніви у слушності усталених тоді процедур. Він виступив проти ”ярма авторитету” звичаїв та традицій і закликав кожну людину мати свої власні погляди та обґрунтовувати їх, а не просто керуватися загальноприйнятими стимулами та установками.
Він перший поставив під сумнів традиції британського державного устрою та правової системи й заклав основи філософського радикалізму, який став теоретичною основою великих реформ вікторіанської доби. Бентамівський утилітаризм міцно ”вріс” у фундамент західної демократії, надав їй потужної ідейно-світоглядної, а відтак і політичної, сили. Сформовані ним положення згодом почали сприймати як аксіоми.
У своїй філософії Є. Бентам багато уваги приділяє проблемам парламентаризму й функціонуванню парламенту. Його трактат ”Тактика законодавчих зборів” упродовж багатьох століть залишається настільною книгою законодавців, політиків-реформаторів. Тактику законодавчих зборів Є. Бентам визначає як ”галузь учення про державне правління, яка покликана сприяти досягненню найбільшого суспільного ладу”.
Після виникнення цього трактату його основні постулати стали складовою теоретичного фундаменту діяльності представницьких органів країн Заходу; самого ж автора трактату стали називати ”батьком парламентаризму”.
Гласність – основа діяльності парламентарів
Основою діяльності будь-якого політичного органу, а тим паче парламенту, Є. Бентам вважає гласність. Реагуючи на закиди критиків про те, що гласність наче б то демонструє ”недовіру до парламентарів” Є. Бентам вважає таку недовіру виправданою. “Кому ж можна ще більше не довіряти, як не тим, у кого зосереджена могутня влада, з величезними спокусами зловживати нею?”- зазначає учений.
Така увага до справ та діяльності парламентарів визначається тим, що останні займаються не власними, а суспільними справами, й прийняті рішення стосуватимуться кожного громадянина. “Тільки легковажні та не збагачені гірким досвідом люди,- зазначає Є. Бентам,- можуть крізь пальці дивитися на життя парламенту та парламентарів”.
З іншого боку, для добропорядних та просвічених політиків немає потреби уникати гласності – адже їм немає що приховувати й чого боятися. Як вважав Є. Бентам є три категорії людей, які бояться гласності: 1) злодії, шахраї, які мають підстави тремтіти перед громадським правосуддям; 2) деспоти, котрі, боячись його, прагнуть задушити будь-яку громадську думку; 3) особи нікчемні, боягузливі й ліниві – ті, хто звик звинувачувати у політичній бездіяльності інших, аби приховати власну неспроможність.
Найважливіша перевага гласності полягає в тому, що вона утримує парламентарів у межах суспільного обов’язку. Адже громадськість загалом – не що інше, як суд. Причому ”суд дієвіший за усі суди разом узяті” – бо він непідкупний. Він містить у собі всю мудрість і справедливість нації.
Якщо парламентар довіряє суспільству, то це довір’я окупиться йому сторицею. Всілякі наклепи втратять значення. Адже їхні шкідливі впливи з’являються з мороку темряви і гинуть при світлі дня.
Гласність гарантує згоду народу на законодавчі заходи
Надмірна втаємниченість завжди породжує підозру. ”Безчесні наміри навмисне окутують себе пітьмою, тоді як доброчесні, навпаки,- віддають перевагу відкритим діям, побоюючись, як би їх не переплутали з першими.- пише Є. Бентам.- Ця істина самоочевидна, і вона засвоюється людьми природно. Тому найкращий законопроект, підготовлений таємно, збудить за певних обставин більше нарікань і навіть жахів, аніж найгірший, обговорення якого супроводжується дотриманням гласності”.
Уряд, який діє гласно, не боїться опозиції: нерозважливу критику з її боку спростовують теж гласно. ”Опозиція,- пояснює Є. Бентам,- своїми зусиллями не тільки не шкодить авторитету влади, а й навіть слугує йому. В цьому розумінні… опір зміцнює, бо уряд стає ще більш упевнений в успіхові свого заходу і в підтримці суспільства”. Після битви, яку конкурентні партії дають одна одній і свідком якої була вся нація, сила партії-переможниці подвоюється.
Такому уряду не страшні суспільні заворушення. Навіть коли суспільне незадоволення в умовах гласності набирає пікової форми, наявність законної опозиції попереджає саму появу ідеї насильницьких дій. ”Обачливе терпіння є одним із головних достоїнств вільного народу, сам порядок, який панує у парламенті, впорядкованість парламентських дискусій стають, завдяки наслідуванню, чинником творення здорового народного духу”.
“Відкритий” парламент має благодатний вплив на політичну культуру громадян. Здорові ідеї, спрямовані на захист суспільного блага, розповсюджуються дедалі ширше й активніше, тоді як шкідливі забобони поступово втрачають свій вплив. ”Навіть чернь привчається триматися осторонь шарлатанства і політичного ілюзіонізму”.
Водночас зростає повага до справді талановитих політиків. Адже, як зазначає учений, “найвидатніші ідеї народжуються у головах окремих особистостей”, які мало здатні на політичну кар’єру. Гласність допомагає використовувати їх на користь нації.
Люди звикають до політичного суперництва, вчаться бути терплячими до пристрастей, емоцій своїх ближніх, перестають ставитися до них з хворобливою пересторогою, яка характерна для народів, які не мають досвіду користування нею.
Але для цього потрібно, щоб народ виробив здорову громадську думку, щоб вона спиралася на істину і несла людям якомога повніші знання про дії тих, хто керує країною!
Замість післямови
Автору цієї статті, завдяки статусу помічника народного депутата України, довелося побувати у приміщенні українського парламенту. Водночас, як і інші звичайні туристи, мав можливість побувати на екскурсії та на сесіях конгресу США, парламенту Канади. Відкритість останніх, порівняно з Верховною Радою України, вражає! Можливо, саме з цього й варто починати реформування українських “законодавчих зборів”.
Що ж стосується виборів, то, приміром, у Сполученому Королівстві офіційного кандидата від опозиції в мажоритарному окрузі оголошують за рік, а не на старті виборчої кампанії. За таких умов виборці мають можливість дізнатися про нього абсолютно все.