- У різних країнах ми чуємо різні цифри статистики щодо грипу, але не чуємо практичних речей, які можна застосовувати в лікуванні. Тому ми попросили львівських лікарів описати свою поведінку у конкретних випадках лікування.
Українці потрохи звикають до епідемії грипу і вже не так гостро сприймають статистику. Можливо, тому, що усвідомлюють: в Україні таки розпочалось щось схоже на інформаційну кампанію…
Тим часом на Львівщині завершився візит фахівців Всесвітньої організації охорони здоров’я. Він розпочався 5 листопада для того, аби надати Україні підтримку та рекомендації щодо боротьби з епідемією грипу. Епідеміологи та клініцисти на чолі зі спеціалістом з питань інтенсивної терапії, радником ВООЗ з Великобританії Саймоном Марделом моніторили роботу львівських лікарень та проводили зустрічі з медичним персоналом. 7 листопада, за результатами роботи у Львівській області, Саймон Мардел дав прес-конференцію, під час якої позитивно оцінив роботу львівських медиків, а також закликав усіх дотримуватися респіраторного етикету. Отож, про те, чи треба носити захисну маску, чи потрібна вакцинація і чи потребує лікування грипу обов’язкової шпиталізації, розповідає експерт ВООЗ.
– Якщо у вас немає ускладнень, ви можете лікуватися вдома. Ви можете у телефонному режимі проконсультуватися з лікарнею чи поліклінікою. Якщо людина з респіраторними симптомами виходить з дому, вона має вдягати маску, адже багато виділень від чхання та кашлю залишаються на ній.
Краплі, які виділяються при розмові, є достатньо великі. Вони можуть відлітати на відстані 1 м від людини. Інші набагато менші краплі можуть зависати в повітрі, утворюючи щось схоже на аерозоль. Небезпека зараження аерозольним способом не є основною, тут все-таки домінує повітряно-крапельний шлях. Тому не всі люди, які є у кімнаті з інфікованою людиною, обов’язково мають заразитися…
Маски, які ви носите, не захищають від аерозольного шляху передачі інфекції, а тільки від крапельного. Насправді щодо ефективності масок є багато дискусій. Тому, якщо ви миєте руки, не торкаєтесь брудними руками до обличчя і зберігаєте дистанцію у спілкуванні з людьми, то немає потреби одягати маску. Люди думають, що маски – це фільтри, які очищають повітря, яке ми вдихаємо. Це помилкові думки.
- Ви побували у лікарнях Львова. Чому, на вашу думку, в області стільки летальних випадків: лікарі не спрацювали вчасно чи якісь інші причини?
- Ми були у лікарні швидкої допомоги, в обласній лікарні, де здебільшого лежать вагітні, а також відвідали фізіопульмонологічний центр.
Я не епідеміолог, працюю тут як клініцист. У Львівщині медичні працівники дуже фахові. Вони працюють з дуже важким захворюванням. Проблеми тут такі ж, як і в інших частинах планети. Однак у цьому регіоні ситуація дуже швидко розвинулась з великою кількістю випадків захворювання, що все ускладнило.
Треба пам’ятати, що для багатьох людей це доволі м’яке захворювання. Симптоми неприємні, але вони не є небезпечними. Тому хочемо, щоб ті люди, які мають м’які симптоми, залишалися вдома.
Часто на початку пандемії люди навіть з легкими симптомами звертаються до лікарень, і їх шпиталізують, тоді як тим, хто залишається вдома, може ставати гірше. Вони звертатимуться до лікарень, та, на жаль, може бути надто пізно. Типовий приклад – молоді люди, які мають хорошу фізичну форму, та, як ми знаємо, цей вірус найбільше вражає саме цю групу населення. Тому для людей молодого віку дуже важко психологічно усвідомити, що у них можуть виникнути якісь ускладнення. Вони можуть помітити, що мають складнощі з диханням та температурою, та це вже початок можливої пневмонії. Для таких молодих людей пневмонія незвична, тому вони, на жаль, залишатимуться вдома і до лікарень звертатимуться надто пізно. Отож, наше завдання – знайти такі маленькі групи людей і якнайшвидше їх лікувати. Лікарі та медсестри надають їм правильне лікування, але час тут – головне. Якщо пацієнт у правильний момент потрапляє до лікарні, то навіть якщо розпочати найпростіше лікування вчасно, воно може спрацювати. Якщо пацієнту стає гірше і йому потрібна інтенсивна терапія, ми хочемо, щоб цей пацієнт отримав можливість і прийшов на лікування тоді, коли ця інтенсивна терапія і реанімація ще можуть спрацювати успішно.
Я не виключаю затримок у прийомі противірусних препаратів чи кисню. Також є можливий ризик відтермінування, коли люди потрапляють до реанімації. Це відбувається не тому, що хтось у чомусь помилився чи хтось у чомусь винуватий, а тому, що це зовсім нове захворювання. Воно потребує правильної комунікації та месиджів, щоб усе, що є ефективним, відбувалось вчасно.
- У чому ви побачили фаховість місцевих лікарів?
- Я побачив, що на персонал звалилася величезна кількість пацієнтів, більше, ніж зазвичай. Якщо у пацієнта розвивається А/Н1N1, стан змінюється дуже швидко. Терапія, разом з тим, забирає дуже багато зусиль у лікарів, тому медичний персонал зараз перебуває під величезним пресингом. Це стосується навіть процесів, пов’язаних із скеруванням, переведенням хворих. Це вкрай незвично, щоб у здорової людини так швидко розвинулася важка пневмонія, а рівень кисню у крові став таким низьким. Тому лікарі в усьому світі мають навчитись, як лікувати таких хворих, як з ними працювати швидко, як ідентифікувати групу ризику.
Я не побачив, щоб тут лікарі робили щось погане. Це захворювання – дуже великий виклик для всієї медичної системи. Це те, чого раніше не будо, це як випробування.
- Чи можуть львівські лікарі стати прикладом для світу?
- Ми вчимося від них досвіду поведінки в дуже складних ситуаціях, зокрема, як дізнатися швидко про цей низький рівень кисню в крові пацієнта, як швидко покращити цю ситуацію. Також це стосується і реанімації: якого пацієнта вони будуть лікувати без вентиляції легенів, якого підключать до апаратів штучного дихання.
Ми попросили групу лікарів описати їхній досвід поведінки в конкретних випадках. Хочемо допомогти їм опублікувати це в електронних медичних виданнях, щоб ці уроки швидко розійшлися всім світом.
Ми обговорили це питання на зустрічах у лікарнях. Після того, як почули про успішні результати, захотіли отримати цей досвід. У різних країнах ми чуємо різні цифри статистики, але не чуємо практичних речей, які можна застосовувати в лікуванні. Тут не такий рівень ресурсів та обладнання, як у Великобританії чи США, адже всі публікації про лікування таких хворих виходять саме з цих країн…
- У чому полягає успішність цього лікування? Чи йдеться про застосування «Таміфлю»?
- Щодо самого «Таміфлю» – це всього лише таблетка. Але річ не в ній, а в тому, коли її починають приймати. Наразі найтонші аспекти залежать від оксигенації – подання кисню та штучної вентиляції легенів.
- Є багато думок щодо того, що вагітним не можна давати «Таміфлю», оскільки він може мати небезпечні побічні ефекти…
- Якщо ми вважаємо, що у вагітної є вірус А/Н1N1, то вона його отримує. Ризик від прийому «Таміфлю» є значно меншим… Якщо є шпиталізовані вагітні, то, безумовно, їм давали «Таміфлю». Наскільки я знаю, у всіх країнах смертність вагітних від такого захворювання є високою.
- Серед населення ходить міф про легеневу чуму…
- Я радий, що ви це згадали. Для більшості людей це грип, який проходить з болями у м’язах, нежитем, запаленням у горлі, температурою. Легенева чума тут ні до чого… Клінічна картина захворювання збігається з тим, що ми бачимо в інших країнах. Йдеться про тривалість захворювання, ускладнення, групи ризику, картина аналізів крові. Загалом ми, лікарі, рідко бачимо вірусну пневмонію. Вона, звичайно, буває, але не в таких кількостях.
- Що можете сказати про вакцинацію: коли і яку проводити?
- Я не фахівець з цього питання. Наскільки я розумію, плани України відповідають рекомендаціям ВООЗ: подовжувати вакцинацію від сезонного грипу та чекати на вакцину від А/Н1N1, щоб провести і спеціальну вакцинацію. Я вакцинувався від сезонного грипу. Моя країна тільки-но отримала вакцину від А/Н1N1 і минулого тижня ми почали вакцинацію у моїй лікарні (Лестер, Великобританія).
- Як відрізняється смертність в Україні та інших країнах Європи у контексті цієї пандемії?
- ВООЗ завжди наполягає на тому, аби у таких випадках був один канал для інформації та статистики. Ви маєте пам’ятати, що МОЗ зібрало зараз усі випадки смерті від респіраторних захворювань, зокрема від пневмонії, частину аналізів зроблено, частину – ще ні. На час прийому пацієнтів клініцисти ніколи точно не можуть знати, який саме це вірус. Тест-системи для швидкого визначення типу вірусу недостатньо точні. Всюди у світі, де ми працюємо, ми приймаємо рішення за клінічними показами: наприклад, якщо падає рівень кисню, чи, якщо виникає потреба реанімації.