До своїх іменин Роман Дмитрик запросив глядача у світ свого студійного скла - привідкрив завісу процесу його творення.
Його образи насичені філософією та естетикою. Вони ваблять колористикою, грою світла, а ще - незвичним поєднанням шліфованого скла, іноді навіть коралу, металу чи напівкоштовного каміння з гутою. Хоча в дитинстві, після художньої школи, мріяв стати художником-графікою.
В Шевченківському гаю захопився працею гутників. Й сам став склодувом. Створив більше тисячі оригінальних станкових і монументальних творів, завжди пам’ятаючи прізвища перших своїх вчителів: Романа Жука, Петра Думича, Богдана Валька та подружжя Шушканових.
Митцю більше до вподоби експеримент. Навіть колеги-склодуви знають це.