Декілька днів тому Інтернет вибухнув новиною, що 26 листопада, у День пам’яті жертв Голодомору, в Херсоні відбудеться півфінал КВНу. Начальник управління сімї, молоді та спорту місцевої ОДА О.Кравець заявив, що наміру переносити гру ніхто не має, адже квитки продано, місця для команд з інших міст в готелях заброньовано, та й афіші розвішано. Мовляв, ми ж не можемо підвести всіх, хто готувався, й всіх, хто бажає посміятися до схочу в цей день.
Проте вже 23 листопада той же пан Кравець повідомив, що 26-го числа ніхто в Херсоні «кавеенити» не буде, мовляв, домовилися й перенесли усе на один день. Зрозуміло, що прийшов наказ згори, й такий категорично налаштований та непохитний місцевий начальник швидко змінив свою думку. Втручання з Києва чи звідки б там воно не було виявилося доречним, бо проведення таких заходів на Херсонщині у скорботний день, де голод 1932-1933-го був страшним, – це не просто дурість, це вершина цинізму. Хоча Херсон далеко не єдине місто нашої країни, в якому на 26 листопада було заплановано розважальні заходи. Їх також переносили – хтось після вказівки керівництва, хтось самостійно доґлупав, що день підібраний, м’яко кажучи, невдало.
Поки що мова йшла виключно про розваги офіційні, тобто сплановані владою чи політиками. Значно складнішою є ситуація з розвагами приватними. Не чіпатимемо більше Херсон, подивімося на П’ємонт український, себто Львів. Назагал приємно було дізнатися, що чимало вечірок у львівських клубах 26 листопада відмінили. Проте чимало – це не всі. Цієї ночі після опівночі не з одного клубу Львова лунала гучна розважальна музика (пишу про те, що сам бачив і чув), а молодь групками заходила й виходила із цих закладів. Якби це був один клуб – то можна вважати, що сталася прикра випадковість, та якщо мова йде про три й більше – це вже тенденція.
Безперечно, можна переконувати себе й інших, що День пам’яті жертв Голодомору починається 26 листопада, скажімо, з 16-ї години, а не з початку доби. Але це не змінить того, що не лишень вночі, але і вдень, і ввечері цього дня у Львові будуть дискотеки, вечірки і навіть концерти. Скажімо, екс-вокалістки групи «Триши» Ляни Новак та гурту «Тінь Сонця». Останні звернулися до спільноти з відкритим листом, де пояснюють, що їхній виступ 26 листопада не є розважальним заходом. Напередодні на сторінці Ляни Новак Вконтакті було нагадування, що «26/11/11 о 22.00 Ляна Новак з програмою «В ритме мира» у нічному клубі «Gallery», м. Львів, пр. Свободи, 16-18».
Зрозуміло, що кожен самостійно вирішує, вшановувати йому жертв Голодомору чи ні; згадувати про них лиш раз на рік, чи пам’ятати про них постійно; йти танцювати та розважатися, чи утриматися цього дня від публічних розваг. У кожного своя правда. Очевидно, вшанування пам’яті померлих від голоду людей не має бути нав’язане рішенням міської ради чи керівництва держави, а, перш за все, внутрішньою потребою самих громадян України. Проте я переконаний: допоки ми не подолаємо у собі спокусу «танців на кістках» – нам не варто розраховувати на достойну державу.
Назарій Заноз, магістерська програма з журналістики УКУ